Вадим Стеценко
Вадим Стеценко — український скрипаль, музикознавець і музичний педагог. Народився 15 квітня 1914 року в Голово-Русаві Ямпільського повіту Подільської губернії, нині частині села Олександрівка Вінницької області, у родині композитора Кирила Стеценка. Батька втратив у восьмирічному віці.
1928 року закінчив школу в Києві, а 1932 року — музичний технікум. У 1936 році завершив навчання в Київській консерваторії у класі Давида Бертьє, після чого навчався в аспірантурі в Андрія Ольховського. Викладав гру на скрипці в Київській середній спеціальній музичній школі.
У 1939—1941 роках виступав як ансамбліст. 1940 року захистив кандидатську дисертацію «Джерела скрипкового концерту», перероблену та видану 1980 року у формі монографії.
У 1940—1941 і 1942—1943 роках викладав у Київській консерваторії. 1943 року виїхав до Польщі, згодом до Чехословаччини, а 1946 року опинився у Львові. Грав в оркестрі Львівської опери, а в 1947—1959 роках працював у Львівській консерваторії, де очолював кафедру скрипки.
Повернувшись до Києва, до кінця життя викладав у Київській консерваторії; у 1973—1979 роках також завідував кафедрою. Автор праць «Закономірності інтонування на скрипці» (1977) і «Методика навчання гри на скрипці» (1980; перевидання 1982). Серед його учнів — Аркадій Винокуров.
Упродовж багатьох років зберігав нотний та інший архів свого батька і в 1968—1973 роках передав його до Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України. Помер 30 березня 1984 року в Києві. Троє його дітей, зокрема скрипаль Кирило Стеценко-молодший, а також троє онуків стали музикантами.