Валерій Володимирович Кастельський (12 травня 1941, Москва — 17 лютого 2001, Москва) — радянський і російський піаніст, педагог, професор Московської державної консерваторії імені П. І. Чайковського, авторитетний представник московської піаністичної школи. Був відомий як виконавець широкого концертного репертуару, а також як музикант, чия артистична манера вирізнялася пластичністю, красою і виразністю фортепіанного звучання.
У 1958 році він закінчив із золотою медаллю музичну школу імені Гнесіних, де навчався в класі Є. С. Канторович. У 1963 році з відзнакою завершив навчання в Московській консерваторії в класі Г. Г. Нейгауза, а в 1965 році під керівництвом С. Г. Нейгауза закінчив аспірантуру. Ще в студентські роки активно заявив про себе на міжнародній сцені.
Кастельський був лауреатом престижних міжнародних конкурсів: конкурсу імені Шопена у Варшаві в 1960 році, де здобув шосту премію, конкурсу імені Маргарити Лонг і Жака Тібо в Парижі в 1963 році, де отримав п’яту премію, та конкурсу Баварського радіо в Мюнхені в 1967 році, де став володарем третьої премії. Ці успіхи закріпили за ним репутацію одного з помітних радянських піаністів свого покоління.
Як концертуючий музикант він гастролював у СРСР і за кордоном, виступаючи у Франції, Німеччині, США, Японії, Шрі-Ланці, Алжирі, Сінгапурі, Бельгії, на Кубі, у Фінляндії та в інших країнах. Любителі музики часто знали його також за радіопередачами і телевізійними програмами, що вимагало від піаніста оперативності й постійного швидкого освоєння нового репертуару. Важливе місце в його репертуарі посідала музика композиторів-романтиків; на його афішах постійно були твори Шуберта, Ліста, Шопена, Шумана і Скрябіна, водночас він часто звертався до музики Баха, Бетховена, Дебюссі, Прокоф’єва, Хрєннікова та інших композиторів. Фірма «Мелодія» випустила 10 платівок із записами творів Моцарта, Бетховена, Шопена, Скрябіна, Брамса і Равеля у його виконанні.
Критики відзначали в мистецтві Кастельського вірність найкращим традиціям вітчизняного піанізму, упізнаваність виконавського стилю, м’яке, глибоке й водночас прозоре звучання рояля, пройняте кантиленністю. Для нього було характерне постійне прагнення оновлювати й розширювати репертуар: значна частина творів, які він виконував у концертних програмах, звучала в його інтерпретації вперше. Піаніст неодноразово звертався і до нових творів радянських авторів молодшого покоління, зокрема виконував Сонату-баладу В. Овчинникова та Сонату В. Кикти.
Окрім виконавської діяльності, Кастельський займався педагогічною та організаційною роботою. Він був професором Московської державної консерваторії імені П. І. Чайковського, а в 2000—2001 роках очолював її фортепіанне відділення. За великі заслуги в мистецтві йому було присвоєно звання Заслуженого артиста РРФСР у 1984 році та Народного артиста Російської Федерації у 2000 році.
Помер Валерій Кастельський 17 лютого 2001 року в Москві. Похований на Ваганьковському кладовищі. Його ім’я пов’язане з радянською та російською піаністичною традицією другої половини ХХ століття.
Connections
This figure has 2 connections in the Music Lineage catalog.