Василь Безекирський — російський скрипаль і композитор. Він народився 26 січня 1835 року в Москві в родині музичного майстра. Грати на скрипці почав у 12 років, а 1850 року вступив до оркестру Великого театру.
У 1858–1860 роках Безекирський удосконалював майстерність у Бельгії: скрипки навчався в Юбера Леонара, а композиції — у Бертольда Дамке. Він також був учнем Кароля Ліпінського та спілкувався з Фердинандом Давидом, Йозефом Йоахімом, Генриком Венявським і Миколою Рубінштейном. У його музиці поєднувалися чеські й французькі традиції.
Повернувшись до Москви, Безекирський став концертмейстером оркестру Великого театру й обіймав цю посаду до 1891 року, за винятком 1868–1871 років. Після успішного виступу в Лейпцигу з концертом власного твору він гастролював Європою як соліст. Від 1871 року викладав на курсах, які заснував сам, а в 1882–1902 роках — в училищі при Московському філармонічному товаристві. Його вважали одним із провідних скрипалів-віртуозів Росії XIX століття; він також грав на віолі д’амур.
Безекирський написав низку творів для скрипки й оркестру та підготував до видання сонати й партити для скрипки соло Йоганна Себастьяна Баха. Серед його учнів були син Василь, Кароль Григорович і Олексій Яншинов. В останні роки він відійшов від активних концертних виступів, викладав і працював над книжкою з історії скрипкового мистецтва XVII–XX століть. Її видали в Києві 1913 року. Безекирський помер у Москві 8 листопада 1919 року.