Віктор Володимирович Волошинов — радянський композитор і музичний педагог. Народився 17 жовтня 1905 року в Києві.
У 1924–1925 роках навчався в Київському музичному інституті імені Лисенка, а потім переїхав до Ленінграда й вступив до консерваторії. Композицію вивчав у Михайла Чернова та Володимира Щербачова. Від 1927 року викладав теорію музики в училищах. Після закінчення аспірантури консерваторії 1932 року почав викладати там композицію; від 1935 року був доцентом, а від 1952-го — професором.
У 1947 році захистив кандидатську дисертацію про принципи гармонізації російської народної пісні з огляду на особливості її ладової будови. 1948 року очолив кафедру композиції. Серед його учнів був композитор Борис Тищенко.
Волошинов писав для оркестру, хору, камерних ансамблів і сольних інструментів, а також створював пісні та романси. Серед його творів — «Слава» (1938), «Сильніше за смерть» (1943), «Джанаїр» (1944), «Узбецька сюїта» (1944) і незакінчена «Арктична симфонія» (1949). Він також написав струнний квартет, сонати для скрипки та фортепіано, романси на вірші Михайла Лермонтова й цикли пісень.
1949 року його нагородили орденом «Знак Пошани». Помер 21 жовтня 1960 року в Ленінграді; похований на Богословському кладовищі.