Володимир Олександрович Алумяе — естонський і радянський музикант, скрипаль та музичний педагог. Народився 6 квітня 1917 року в Таллінні, де й помер 1979 року. Був похований на Лісовому кладовищі.
1937 року закінчив Талліннську консерваторію, навчаючись у Йоганна Паулсена. Після завершення студій упродовж року вдосконалював майстерність у Лондоні під керівництвом Карла Флеша. Від 1938 року й до кінця життя викладав у Талліннській консерваторії: спершу як асистент, від 1939 року як викладач, а від 1945 року як професор.
Алумяе очолював Талліннську консерваторію у 1941 році, у 1944–1948 та 1964–1970 роках. У 1942–1944 роках був солістом Естонського державного художнього ансамблю в Ярославлі. 20 липня 1946 року на Всесоюзному огляді молодих диригентів виступив у філармонії, виконавши Концерт для скрипки Едуарда Тубіна під орудою Романа Матсова.
Був першим виконавцем низки творів естонських композиторів, зокрема Гейно Еллерa, Еугена Каппа та Едуарда Тубіна. Гастролював у Фінляндії, Швеції, Німецькій Демократичній Республіці та Чехословаччині. Автор книжки «Про інтерпретацію», виданої в Таллінні 1966 року. 1970 року увійшов до складу журі IV Міжнародного конкурсу імені Петра Чайковського, а 1957 року отримав звання народного артиста Естонської РСР.