Володимир Сапожников
Володимир Сапожников — радянський і російський композитор і педагог. У 1972 році закінчив Ленінградську консерваторію імені М. А. Римського-Корсакова, де навчався в класі С. М. Слонімського.
У 1973–1977 роках викладав у консерваторії, а до 1982 року — у музичному училищі при ній. Згодом працював викладачем композиції в Санкт-Петербурзькій дитячій школі мистецтв імені Є. А. Мравінського. Був членом журі Всеросійського конкурсу композиторів імені А. П. Петрова та дитячих музичних конкурсів «Юні обдарування» і «Музика — моя душа», очолював журі конкурсу «Хорова лабораторія». Також був художнім керівником міжнародного фестивалю «Земля дітей».
Сапожников писав у багатьох музичних жанрах. Його доробок охоплює шість симфоній, балети, оперу, ораторії, кантати, інструментальні концерти й камерні твори. Значну частину спадщини становлять хорові композиції; особливу увагу він приділяв музиці для дітей. Серед його творів — опера «Дружина чоловіка до Парижа проводжала», балети «Двадцять шість і одна» та «Хоробрий кравець», ораторії «Пам’ять не охолоне» і «Дванадцять», кантати «Райдуга-дуга», «Прекрасний місяць травень» і «Куликове поле».
Він також створив хорову поему «Слава», цикли для голосу й фортепіано на вірші Олександра Пушкіна, Андрія Вознесенського та Марини Цвєтаєвої, симфонічну картину «Сад каменів», симфонічну поему «Поклик радості», три фортепіанні сонати й фортепіанні п’єси. У 2007 році йому присвоїли звання заслуженого працівника культури Російської Федерації. У 2004 році він став лауреатом премії уряду Санкт-Петербурга «За гуманізацію школи Санкт-Петербурга». Помер 11 червня 2026 року внаслідок зіткнення автомобіля з електропоїздом у Лисому Носі.