Володимир Селивохін — радянський і російський піаніст та музичний педагог, професор. Народився 23 квітня 1946 року в Москві в родині інженера Віталія Селивохіна. У 1956 році, у десятирічному віці, дав перші концерти в Київській державній філармонії, а в 13 років успішно виконав Перший концерт Петра Ілліча Чайковського.
Закінчив Центральну середню спеціальну музичну школу при Московській консерваторії, а 1969 року — саму консерваторію. Також навчався в Київській консерваторії у В. В. Топіліна та був учнем піаніста Лева Оборіна. Після закінчення навчання почав працювати в Московській державній філармонії, займався асистентською роботою й аранжуванням. На початку 1970-х років розпочав гастролі за кордоном.
1968 року Селивохін здобув першу премію Міжнародного конкурсу піаністів імені Ферруччо Бузоні в Больцано, ставши першим радянським лауреатом цього конкурсу. 1988 року йому присвоїли звання заслуженого артиста РРФСР, а 1999 року — народного артиста Російської Федерації. Його особливо пов’язували з виконанням музики Сергія Рахманінова. Селивохін об’єднав чотири фортепіанні концерти Рахманінова та «Рапсодію на тему Паганіні» в один цикл, який виконував протягом двох вечорів поспіль.
У 2000-х роках він створив і очолив кафедру музично-виконавського мистецтва в Державній академії слов’янської культури; 2007 року кафедру перетворили на факультет. 2010 року виступав у Японії в межах Тижня російської мови в Токіо, а під час гастролей в Італії входив до журі Міжнародного конкурсу імені Ферруччо Бузоні. Серед його записів — твори Рахманінова, Ференца Ліста та Вольфганга Амадея Моцарта. Помер 8 лютого 2015 року в Москві; похований на П’ятницькому кладовищі.