Вільгельм Кречман, відомий у Росії як Василь Васильович Кречман, — російський флейтист і педагог німецького походження. Народився 15 лютого 1848 року в Кеннерні поблизу Галле. Навчався у Карла Венера.
До переїзду в Росію грав у німецьких та австрійських оркестрах, зокрема в придворній капелі князя Шварцбург-Зондерсгаузен, оркестрі Й. Штрауса та придворному театрі герцогів Саксен-Мейнінгенських. У 1882–1907 роках був солістом оркестрів опери й балету Большого театру в Москві.
Від 1882 року викладав у Московській консерваторії, а 1883 року став її професором; працював там до 1922 року. Виступав як соліст і ансамбліст. Кречман першим у Москві запровадив навчання гри на флейті системи Бема та послідовно популяризував її.
Серед його учнів були В. В. Леонов, Володимир Цибін і його молодший брат Петро, М. Р. Бакалейников, Ф. А. Левін, А. Стучевський, В. І. Глинський-Сафронов і Г. Я. Мадатов. За спогадами учнів, Кречман мав рівний звук, особливо в нижньому регістрі, і досконалу техніку. Він виконував складні флейтові партії в операх «Дубровський» Едуарда Направника, «Снігуронька» Миколи Римського-Корсакова та «Гугеноти» Джакомо Меєрбера. У викладанні наголошував на чистоті й рівності гри.