Микола Бакалейников
Микола Бакалейников — російський і радянський флейтист та композитор. Він народився 13 грудня 1881 року в Москві в родині оркестрового кларнетиста. Його брати Володимир, Михайло й Костянтин також стали композиторами.
У 1900 році Бакалейников закінчив Московську консерваторію, де навчався гри на флейті у Вільгельма Кречмана. Гармонію та контрапункт вивчав на уроках у Сергія Танеєва.
У 1900–1905 роках він працював диригентом і хормейстером у театральних трупах Москви та Санкт-Петербурга, а в 1905–1919 роках був солістом оркестру Великого театру. Брав участь у «Російських сезонах» Сергія Дягілєва в Парижі. У 1914–1919 роках керував військовими оркестрами в Москві. За свідченням Леоніда Сабанєєва, Бакалейников писав музику для виступів Олександра Вертинського в московському артистичному клубі «Алатр».
Від 1919 року працював диригентом у Києві, а в другій половині 1920-х років увійшов до організаційної групи Київсимфансу — симфонічного оркестру без диригента. У 1931 році переїхав до Свердловська. Там диригував балетними виставами театру опери й балету, а згодом — філармонічним оркестром. У 1933–1949 роках завідував музичною частиною Свердловського драматичного театру й написав музику більш ніж до п’ятдесяти вистав.
У 1934 році Бакалейников почав викладати гру на флейті в щойно відкритій Свердловській консерваторії. У 1939–1941 роках був її директором, а в 1942–1956 роках завідував кафедрою оркестрових, згодом духових, інструментів. У 1940 році отримав звання професора. Серед його учнів були майбутні викладачі консерваторії Олександр Іванников і Іван Серебряков, а також диригент Гариф Муталов.
Бакалейников писав твори для духового оркестру, зокрема марші «Молодіжний» і «Фанфарний», концертні п’єси, перекладення для духових інструментів, обробки народних пісень і романси. Найбільшу популярність здобули вальс «Сум» і романси «Пожалій», «Ну, швидше летіть, коні» на власні слова та «Зорі вночі горять» на вірші Миколи фон Ріттера. Його романси виконували Надія Плевицька, Вадим Козін і Борис Штоколов. Бакалейников записувався на платівки в Російській імперії та Радянському Союзі.
Помер 6 березня 1957 року у Свердловську. Його дружина Варвара Бакалейникова померла там у липні 1952 року.