Віллем Пейпер
Віллем Фредерік Йоганнес Пейпер (8 вересня 1894, Зейст — 18 березня 1947, Лейдсендам) — нідерландський композитор і автор праць про музику. Його вважають одним із найважливіших нідерландських композиторів першої половини ХХ століття.
1915 року Пейпер склав іспит з теорії музики в музичній школі Товариства сприяння музичному мистецтву в Утрехті, майбутній Утрехтській консерваторії. Композиції навчався у Йогана Вагенара, а фортепіано — у Гелени Йоганни ван Люнтерен-Гансен. Уже 1918 року його твори виконував оркестр Консертгебау. Від 1917 року він працював музичним критиком у газеті «Утрехтс дагблад», писав критичні статті й есеї для газет та періодики, а також викладав композицію в Амстердамському музичному ліцеї.
1925 року Пейпера призначили головним викладачем інструментування в Амстердамській консерваторії. Наступного року разом із Паулом Ф. Сандерсом він заснував журнал «Музика». Від 1930 року й до смерті був директором Роттердамської консерваторії. Серед його учнів були Генк Бадінгс, Бертус ван Лір, Генріетта Босманс, Оскар ван Гемел, Гійом Ландре, Ганс Генкеманс, Кес ван Баарен, Рудолф Ешер і Ян ван Дейк. У другій половині 1930-х років також писав про музику для видання «Груне Амстердаммер».
Ранні твори Пейпера позначені впливом німецького пізнього романтизму, передусім Густава Малера; це помітно в Першій симфонії 1917 року. Згодом він звернувся до французького імпресіонізму Клода Дебюссі та Моріса Равеля, а після 1920 року прагнув до абсолютної музики без літературних посилань. Його орієнтирами стали Даріус Мійо, Ігор Стравінський і Бела Барток. У композиціях застосовував політональність, поліритмію та власну «техніку зародкової клітини»: мотиви розвиваються у протиставленні звуковому центру, що здебільшого лишається незмінним. Для його стилю характерні гостра ритміка, стислість і використання іспанських ритмів, зокрема танго та хабанери.
Приблизно від 1932 року композитор почав писати м’якше й прозоріше. У цей час створив симфонічні драми «Галевейн» і незавершеного «Мерліна», а також масонську музику, зокрема «Шість адажіо» для струнного оркестру 1940 року. Йому належать три симфонії, концерти для фортепіано, скрипки та віолончелі, п’ять струнних квартетів, камерні й фортепіанні твори, вокальна та театральна музика. Перед німецьким нападом на Нідерланди 1940 року він передав значну частину композицій на зберігання до банківського сейфа; рукописи, що лишилися вдома, загинули під час бомбардування Роттердама 14 травня 1940 року.
Пейпер помер від раку легень у Лейдсендамі у віці 52 років і похований на кладовищі Зоргвлід. У роттердамському районі Коп-ван-Зейд встановлено його бронзову статую роботи Віллема Вербона. Він був почесним членом Міжнародного товариства камерної музики.