Вольфганг Вейдевелд
Вольфганг Вейдевелд — нідерландський піаніст і композитор. Народився 9 травня 1910 року в Гаазі, помер 12 грудня 1985 року в Ларені.
Він був сином архітектора й графіка Гендріка Вейдевелда та віолончелістки Еллен Філіппіни Кон. Початкові уроки фортепіано брав у Корнеліса Беркгаута, гармонію вивчав у Віллема ван Вармело. У Амстердамській консерваторії навчався фортепіано у Віллема Андріссена, теорії музики — у Сема Дрездена й Антона Тірі, а також гри на скрипці у Кора Кінта. Згодом займався співом у Саар ван Алфен і протягом двох років вивчав композицію у Віллема Пейпера.
У 1930–1954 роках працював піаністом і композитором у балетних колективах Івонни Георгі, Естель Рід та Балеті Низинних країн. Разом із Балетом Івонни Георгі 1939 року гастролював у Сполучених Штатах Америки; у 1962 і 1963 роках знову відвідав цю країну як піаніст. У 1940–1946 роках очолював Міську музичну школу в Зволле, а пізніше до 1976 року був головним викладачем фортепіано та, від 1962 року, методики в Утрехтській консерваторії. У 1966–1970 роках викладав ті самі дисципліни також в Арнемській консерваторії. Працював музичним критиком газети «Гет Врейє Волк» у 1956–1968 роках.
Вейдевелд створив численні камерні твори, зокрема сонати для фортепіано й скрипки та композиції для акордеона. Йому належить «Концерт для гітари» для гітари, скрипки, альта й віолончелі, а також балети для одного або двох фортепіано з оркестром. Серед інших творів — «Симфонічна увертюра» для оркестру, «Свобода пробуджує пісню» для альтового соло, декламатора, мішаного хору й оркестру, «Десять пісень на південноафриканські тексти» та «Три пісні» на вірші Волта Вітмена для середнього голосу, скрипки, альта, кларнета й фортепіано.