Віллем ван Варме́ло
Віллем Ламбертус ван Вармело — нідерландський музикознавець, музичний педагог. Народився 12 березня 1894 року в Рурмонді в родині Марії Аугусти Ландберг та військового Віллема Ламбертуса ван Вармело. Дитинство провів у Нідерландській Ост-Індії, де служив його батько. Після повернення навчався в Академії образотворчих мистецтв, однак це навчання не продовжив.
Згодом звернувся до музики й навчався у Жана-Батіста де Пау та Сема Дрездена. Оселившись у регіоні Гой, він заснував один із перших місцевих камерних оркестрів — Малий оркестр. Колектив часто виконував прем'єри, зокрема твори нідерландських композиторів Генка Бадінгса й Арі Вергаара.
Вармело працював для радіомовлення, у 1925–1939 роках керував оркестром імені Яна Пітерсзона Свелінка при Амстердамському університеті, поєднуючи в програмах старовинну та сучасну музику. Також очолював хор товариства «Тонкунст» у Ларені й виступав диригентом Гарлемського оркестрового товариства та Утрехтського міського оркестру. Він долучився до відродження виконавства на блокфлейті; його посібник сприяв поширенню цього інструмента. Перші уроки у нього брав небіж Кес Оттен, який згодом також став музикантом.
1939 року Вармело переїхав до Південної Африки. Там він викладав у Преторії, досліджував музику місцевих народів за підтримки стипендії, а також популяризував блокфлейту й нідерландську музику. Серед його праць — «Народна музика в Південній Африці» (1941), «Мелодії пісень» (1948), «Людина і мелодія: у пошуках народних пісень у Південній Африці» (1954), «Школа блокфлейти: посібник для шкільної блокфлейти до» (1954), «Африкаансні народні пісні» (1957) та розширене видання «Мелодій пісень повсякденного життя» (1958).
1963 року він переїхав із Преторії до Кейптауна, де, зокрема, викладав у Баттсвудському педагогічному коледжі. Пізніше повернувся до регіону Гой разом із дружиною Сибіл Ґертруд Каролус, знову став громадянином Нідерландів і певний час мешкав у Карла Шлютера. Працював викладачем у музичній школі Бюссюма.
Вармело був одружений з фінською викладачкою лікувальної гімнастики Естер Зальман у 1924–1926 роках, з Йоганною Кароліною Гейзелендорн — від 1929 року до її смерті 1933 року, а 1950 року одружився з Аделою Міхеліною Буснах; цей шлюб також завершився розлученням. Помер 22 лютого 1976 року в будинку Рози Спір у Ларені через серцеву хворобу. Його архів передали до Інституту Мертенса.