Юрій Каспаров
Юрій Каспаров — російський композитор, музичний педагог і професор Московської консерваторії. Народився 8 червня 1955 року в Москві в вірменській родині. Почав займатися музикою у п’ятирічному віці та закінчив музичну школу.
За наполяганням батьків вступив до Московського енергетичного інституту, який закінчив 1978 року. Працював інженером у Центральному науково-дослідному інституті автоматики і гідравліки, водночас навчався у Московському обласному музичному училищі та завершив його курс за два роки, у 1978—1980 роках. У 1980—1984 роках навчався на композиторському факультеті Московської консерваторії, куди вступив одразу на другий курс; інструментування вивчав у Євгена Макарова, композицію — у Михайла Чулакі. У 1989—1991 роках проходив аспірантуру консерваторії під науковим керівництвом Едісона Денисова.
У 1985—1989 роках Каспаров був головним музичним редактором Центральної студії документальних фільмів. Від 1992 року обіймає посаду заступника голови виконавчого комітету Міжнародної асоціації композиторських організацій. 1990 року заснував Московський ансамбль сучасної музики й став його художнім керівником. Також входив до правління Московської спілки композиторів та організаційного комітету міжнародного фестивалю «Московська осінь», був одним з організаторів і керівників Російської асоціації сучасної музики та співголовою російської секції Міжнародного товариства сучасної музики.
Від 2005 року викладає інструментування у Московській консерваторії, а від 2007 року також викладає композицію. Серед його учнів із композиції — Олександр Хубеєв, Станіслав Маковський, Олена Рикова, Андрій Бесогонов, Максим Бабинцев, Тетяна Герасименок і Фархад Бахтіярі. 1993 року на Французькому радіо створив перший інтерактивний електроакустичний твір — «Чакону» для фагота, віолончелі та живої електроніки.
Каспаров написав п’ять симфоній, зокрема Першу симфонію «Герніка» (1984), Другу симфонію «Крейцерова» (1987), Третю симфонію «Екклезіаст» (1999), Четверту симфонію «Нотр-Дам» (2008) і П’яту симфонію «Кафка» (2021). До його оркестрових творів належать концерти для гобоя, фагота, віолончелі, флейти та органа з оркестром, а камерна й вокальна спадщина охоплює «Мовчання», «Диявольські трелі», «Над вічним спокоєм», «Ave Maria», «Stabat Mater», монооперу «Nevermore» за віршем Едгара По «Ворон» і «Враження ночі» на вірші Поля Верлена. Він також писав музику до документальних і анімаційних фільмів.
Твори композитора звучали на фестивалях сучасної музики у Франції, Німеччині, Іспанії, Італії, Швейцарії, Данії, Польщі, Словаччині та Японії; світові прем’єри відбувалися в багатьох європейських країнах, а також у Коста-Риці, Японії та США. Його партитури видавали французькі видавництва «Le Chant du Monde», «Alphonse Leduc» і «Gérard Billaudot». Серед відзнак Каспарова — перша премія Всесоюзного конкурсу композиторів за Першу симфонію «Герніка» (1985), перша премія Міжнародного конкурсу композиторів імені Гвідо д’Ареццо за «Ave Maria» (1989), Гран-прі конкурсу «Анрі Дютіє» за «Effet de Nuit» (1996), звання заслуженого діяча мистецтв Російської Федерації (2007), орден Мистецтв і літератури Франції (2008) та відзнака діяча культури Республіки Казахстан «Мәдениет саласының үздігі» (2015).