4 вересня 1776 року Вольфганг Амадей Моцарт звернувся листом до Джованні Мартини. Він назвав адресата своїм учителем і надіслав йому мотет Misericordias Domini, K. 222, на розгляд. Лист записаний рукою батька композитора; збереглася й чернетка відповіді, де Джованні Мартини розбирає гармонію, модуляції — переходи між тональностями — та ведення голосів.
Це одна з десяти ланок між Йоганн Пахельбель і Святослав Ріхтер. На різних відтинках зв’язок засвідчують різні документи: учнівство, рукопис, студентський список або спогад очевидця. Вони підтверджують контакти між музикантами, але не дають підстав вважати, що через увесь ланцюг передавався незмінний спосіб гри.
Від органного учнівства до родинних уроків
У Ерфурті Йоганн Крістоф Бах навчався в Йоганн Пахельбель. Наукова біографія називає трирічний термін учнівства. Пізніше Йоганн Пахельбель склав письмовий висновок про орган церкви в Ордруфі, де працював колишній учень; Йоганн Крістоф Бах доповнив його власними заувагами про несправності інструмента. Описи цього документа підтверджують подальший професійний контакт, проте сам текст висновку в досліджених матеріалах не наведено.
Коли Йоганн Себастьян Бах оселився в домі старшого брата, Йоганн Крістоф Бах навчав його основ гри на клавішних інструментах. У рукописних збірках старшого брата збереглися твори, які написав Йоганн Пахельбель, поряд із музикою інших композиторів. Збірки укладено вже після від’їзду молодшого брата з Ордруфа. Тому вони показують коло музики, яку збирав Йоганн Крістоф Бах, але не встановлюють, які саме п’єси вивчав Йоганн Себастьян Бах.
Ранню гру на клавішних і теорію Йоганн Крістіан Бах опановував у батька, Йоганн Себастьян Бах. Після смерті батька 1750 року навчання тривало в інших місцях. Проєкт критичного видання творів Йоганн Крістіан Бах повідомляє про його автографи — рукописи, написані власноруч, — і про рукописи батькової музики, що йому належали. Сам факт їхнього збереження не вказує, який виконавський прийом перейшов від батька до сина.
Болонья, листи та нове прочитання партитури
У Болоньї Йоганн Крістіан Бах навчався в Джованні Мартини. Збереглося їхнє листування, більша частина якого перебуває в Болоньї; науковий каталог подає транскрипції листів і переклади. Однак без звернення до самих листів не можна назвати конкретну вправу, яку наставник задав учневі.
Джованні Мартини також готував Вольфганг Амадей Моцарт до вступу в Болонську філармонічну академію. На копії його екзаменаційного твору Quaerite primum, K. 86, дослідники виявили виправлення наставника. Разом із листами 1776 року це засвідчує навчальне спілкування; тривалості регулярних занять листи не встановлюють.
Вольфганг Амадей Моцарт навчав Йоганн Гуммель. Видання листів Моцарта називає його учнем, але ставить знак питання біля датування 1787–1788 років. Пізніший рукопис у Британській бібліотеці показує вже самостійну роботу учня: Йоганн Гуммель власноруч переклав для іншого складу шість концертів, які написав Вольфганг Амадей Моцарт, і до деяких додав власні каденції. Каденція — сольний епізод, у якому виконавець може розгорнути музичний матеріал на свій лад. Цей рукопис засвідчує переробку творів, а не те, що каденцій учня навчив писати його колишній наставник.
Від Веймара до кельнського реєстру
По подальшу підготовку Фердинанд фон Хіллер поїхав до Йоганн Гуммель у Веймар. Згодом Йоганн Гуммель видав докладну школу фортепіанної гри, а Фердинанд фон Хіллер очолив кельнський музичний заклад. У його програмі поряд із фортепіано викладали композицію, гармонію та контрапункт — правила поєднання самостійних мелодичних голосів. Ні конспекту уроків, ні партитури з позначками, які показали б використання школи в заняттях Фердинанд фон Хіллер, серед досліджених матеріалів немає.
Кельнський список студентів фіксує навчання Густав Нейгауз від жовтня 1867 року до 22 серпня 1870 року. Біографічні джерела називають його вчителем Фердинанд фон Хіллер, який керував закладом, але сам студентський запис викладача не називає.
Кельнський реєстр засвідчує навчання Густав Нейгауз у закладі, а не його заняття в класі Фердинанд фон Хіллер.
Батьківська школа і клас у Москві
Густав Нейгауз дав початкові уроки фортепіано синові, Генріх Нейгауз. У спогадах сина, на які спирається біографія Московської консерваторії, йдеться і про незгоду: батько не схвалював частини його мистецьких пошуків. Згодом Генріх Нейгауз навчався поза родинною школою. Яку саме вправу від Фердинанд фон Хіллер міг передати батько, ці свідчення не встановлюють.
У 1937 році Святослав Ріхтер вступив до класу Генріх Нейгауз у Московській консерваторії. Автор опублікованих консерваторією спогадів розповідає, що був на занятті й чув, як Святослав Ріхтер грав бетховенську «Апасіонату». Поради педагога щодо цієї сонати мемуарист не наводить.
На початку ланцюга залишається ще одна невирішена дата. Архів Баха відносить поїздку Йоганн Крістіан Бах до Італії до 1755 року, тоді як редакційний запис MusicLineage подає 1754 рік. Досліджені матеріали не пояснюють розбіжності.
