6 квітня 1815 року в місті Ломмач, Майсен, Саксонія, народився Роберт Фолькман. Музичну освіту він здобув у німецьких землях, але більшу частину професійного життя провів в Угорщині. Ці два осередки визначили і коло його зв’язків, і характер творчості: саксонські вчителі ввели його в німецьку інструментальну традицію, а робота в Пешті та Будапешті дала угорські теми й місце в новій системі вищої музичної освіти.
Навчання в Саксонії
Родина і перші інструменти
Першим учителем Роберта Фолькмана був батько, Фрідріх Август Ґоттгельф Фолькман, кантор і шкільний педагог. Він навчав сина гри на клавішних інструментах та органі. Скрипку й віолончель хлопець опановував у місцевого міського музиканта на прізвище Фрібель; повного імені цього вчителя дослідники поки не встановили.
До дванадцяти років Роберт Фолькман уже міг заміняти органіста й грати у струнному квартеті. Ранній досвід не доводить прямого походження конкретних зрілих творів, однак показує, що камерний ансамбль, віолончель і багатоголосе письмо були частиною практики композитора ще до систематичного навчання.
Август Анакер у Фрайберзі
У 1833–1835 роках Роберт Фолькман навчався у вчительській семінарії Фрайберга. Композицію там викладав Август Анакер — кантор, диригент і музичний педагог.
Август Анакер визнав здібності учня й порадив йому обрати музику за фах. Отже, зв’язок Август Анакер → Роберт Фолькман підтверджений як навчання, а не як пізніший вплив чи особисте знайомство.
Докладної програми занять не збереглося. Немає й учнівського зошита, за яким можна було б пов’язати окремі прийоми у зрілих партитурах із конкретними уроками Августа Анакера.
Карл Беккер у Лейпцигу
1836 року Роберт Фолькман переїхав до Лейпцига й почав приватно займатися у Карла Беккера. Один запис називає предметом композицію, старіша німецька біографія — теорію та орган. Ці відомості не суперечать одна одній, але точний розклад і тривалість навчання невідомі.
Карл Беккер працював органістом, раніше грав на скрипці в оркестрі Ґевандгауза, дописував до заснованого Робертом Шуманом журналу Neue Zeitschrift für Musik і видавав історико-бібліографічні праці. У його роботі поєднувалися контрапункт, тобто техніка одночасного ведення самостійних голосів, вивчення музики минулого та увага до нової романтичної творчості.
З цього не випливає, що певний твір Роберта Фолькмана походить безпосередньо з уроків Карла Беккера. Документовано інше: Карл Беккер навчав Роберта Фолькмана.
Знайомство з Робертом Шуманом
Щоденники Роберта Шумана фіксують дві зустрічі з Робертом Фолькманом у 1838 році. Перша опублікована композиція молодшого музиканта, фортепіанні Phantasiebilder, з’явилася наступного року. Рання біографія вбачала шуманівський відгомін у самій назві, але вважала музичний зміст самостійним.
Відомостей про регулярні уроки, навчальний курс або тривале наставництво немає. Тому Роберт Шуман був для Роберта Фолькмана знайомим і стилістичним орієнтиром, але не формальним педагогом.
Пешт і Будапешт
Після роботи вчителем співу у Празі Роберт Фолькман 1841 року оселився в Пешті. Тут він давав приватні уроки фортепіано та працював музичним кореспондентом. У 1848 році став хормейстером і органістом реформістської синагоги.
У 1854–1858 роках композитор жив у Відні. Решту професійного життя він переважно провів в Угорщині.
1875 року Роберт Фолькман увійшов до першого складу викладачів новоствореної угорської Академії музики. Директором став Ференц Еркель, президентом — Ференц Ліст. Академія відкрилася 14 листопада: у ній працювали п’ять професорів і навчалися 38 студентів.
Програма охоплювала гармонію, контрапункт, композицію, оркестрування, історію музики, естетику та фортепіано. Окремо вивчали характерні риси угорської музики. Роберт Фолькман був професором-засновником і першим професором композиції. Він викладав до смерті в 1883 році, після чого його обов’язки перебрав Ганс Кесслер.
Учні Академії
Іштван Томан
Іштван Томан вступив до Академії 1881 року. Серед його педагогів були Роберт Фолькман, Ференц Еркель і Шандор Ніколіч; у січні 1883 року студент перейшов до класу Ференца Ліста. Отже, документально можливий період безпосередніх занять у Роберта Фолькмана обмежується 1881–1883 роками. Які саме предмети він викладав Іштвану Томану, доступні матеріали не уточнюють.
1888 року Іштван Томан сам почав працювати в Академії. Серед його пізніших учнів були Бела Барток та Ерне Донаньї. Академічна історія пов’язує педагогіку Іштвана Томана передусім із виконавською школою Ференца Ліста. Джерела не називають окремого композиційного принципу чи методу, який Іштван Томан передав би від Роберта Фолькмана своїм учням.
Таким чином, лінія Роберт Фолькман → Іштван Томан встановлена. Зміст цієї передачі лишається невизначеним.
Карой і Бела Сабадоші
Карой Сабадош вступив до Академії вже підготовленим музикантом. Його навчали Ференц Еркель, Ференц Ліст, Роберт Фолькман і Корнель Абрані-старший. За спогадом сучасника, Роберт Фолькман був вимогливим педагогом:
«Винятково суворий і сумлінний».
Після конфлікту молодого музиканта з Ференцом Лістом Роберт Фолькман разом із Ференцом Еркелем і Корнелем Абрані-старшим заступився за учня. Цей випадок показує, як діяли стосунки всередині Академії: професор не лише проводив заняття, а й міг представляти інтереси студента перед керівництвом.
Дослідження називає три роки навчання Кароя Сабадоша, але не подає точних дат вступу та завершення курсу. Окремим учнем Роберта Фолькмана був Бела Сабадош. Через однакове прізвище цих двох музикантів не можна об’єднувати в одну особу.
Серед інших учнів названо Гезу Зічі та Кароя Аггазі. Їхні спогади містять відомості про викладання Роберта Фолькмана, проте доступний виклад не встановлює років і частоти занять.
Виконавці, видавець і колеги
Ференц Ліст і Ганс фон Бюлов
Другий фортепіанний тріо сі-бемоль мінор, op. 5, написаний 1850 року, приніс Роберту Фолькману ширше визнання. Композитор присвятив твір Ференцу Лісту. Тріо виконували Ференц Ліст і Ганс фон Бюлов; серед його прихильників називають також Ріхарда Вагнера.
Ференц Ліст не був учителем Роберта Фолькмана, а Роберт Фолькман формально не належав до його гуртка. Спершу Ференц Ліст підтримував і виконував музику колеги, а від 1875 року вони разом працювали в Академії. Спільних композицій у досліджених матеріалах немає.
Угода з Густавом Гекенастом
1857 року видавець Густав Гекенаст уклав із Робертом Фолькманом угоду: він друкував твори композитора й забезпечував йому регулярний дохід, який не залежав від обсягу продажу нот. Завдяки такій системі Роберт Фолькман міг зосередитися на композиції.
Угода діяла до закриття видавничої справи Густава Гекенаста на початку 1870-х років. Саме видавництво забезпечувало друк партитур і доступ виконавців до нот, тому цей діловий зв’язок прямо впливав на можливість писати й поширювати нові твори.
Йоганнес Брамс
Роберт Фолькман познайомився з Йоганнесом Брамсом під час поїздки до Відня 1864 року. Між ними склалися дружні й професійні стосунки, засвідчені також листуванням.
Дослідники знаходять у Другому фортепіанному тріо Роберта Фолькмана риси, які передують камерному стилю Йоганнеса Брамса. Це аналітичне спостереження, а не доказ запозичення. Жоден із композиторів не навчав іншого, спільного твору вони не писали.
Німецька форма й угорські теми
Каталог Роберта Фолькмана охоплює дві симфонії, шість струнних квартетів, два фортепіанні тріо, віолончельний концерт, три серенади, увертюру Richard III, фортепіанні п’єси, хори та вокальні твори. До основного корпусу належать Віолончельний концерт ля мінор, op. 33, Перша симфонія ре мінор, op. 44, Друга симфонія сі-бемоль мажор, op. 53, Серенади op. 62, 63 і 69 та увертюра Richard III, op. 68.
Угорська тематика з’явилася у Souvenir de Maróth, op. 6, Ungarische Lieder, op. 20, Visegrád, op. 21, Ungarische Skizzen, op. 24, і меморіальній фантазії Széchenyi sírjánál, op. 41.
Форма цих п’єс переважно лишається в межах німецької романтичної традиції. Угорський складник виявляється в сюжетах, історичних згадках і зворотах, пов’язаних із вербункошем — угорською танцювальною музикою, що походить із практики військового набору. Найвиразніше це помітно в Ungarische Lieder та фантазії пам’яті графа Іштвана Сечені.
Повного списку приватних учнів Роберта Фолькмана до 1875 року поки немає, як немає й відтворених класних реєстрів за всі роки його роботи в Академії. Невизначеною лишається навіть точна дата смерті в Будапешті: різні записи називають 28, 29 і 30 жовтня 1883 року, тоді як авторитетний реєстр MusicLineage фіксує лише рік — 1883.
