30 грудня 1735 року батько шістнадцятирічного Фердинанда Зельбеля написав Карлу Густаву Тессіну, що син уже грає цифрований бас і замінює органіста у стокгольмській церкві Сторчюркан. Цифрований бас — це спосіб супроводу, за якого виконавець читає басову лінію та цифрові позначення акордів і сам вибудовує гармонію. За свідченням батька, юнак користувався і клавіатурами органа, і педаллю.
Лист мав допомогти влаштувати навчальну поїздку за кордон, але тоді вона не відбулася. Фердинанд Зельбель уже був не початківцем, а підготовленим органістом із практичним досвідом. Саме на цій основі він навчався композиції у Югана Романа, а згодом — у Георга Телемана.
Практична школа до закордонного навчання
Фердинанд Зельбель народився 1719 року в Стокгольмі. Першим педагогом став його батько, чию викладацьку працю згадував у XVIII столітті Абрагам Гюльферс. Нотного зошита, вправ чи виправлених завдань, які документували б ці заняття, дослідники не знайшли.
Про характер підготовки більше говорять лист 1735 року та склад майна Фердинанда Зельбеля після смерті. У бібліотеці були праці Йоганна Маттезона про музичну критику й роботу капельмейстера, трактат Карла Філіппа Емануеля Баха про клавірну гру, підручник Фрідріха Вільгельма Марпурга з теорії музики та книжки Андреаса Веркмайстера про настроювання інструментів.
Зберігалися також великий клавішний інструмент, менший інструмент, умонтований у пюпітр, і педальна клавіатура. Такий комплект давав змогу навчати органної гри поза церквою. Водночас перелік майна не показує, за якою програмою працював педагог і які саме вправи отримували учні.
Юган Роман і стокгольмське учнівство
Після того як поїздка 1735 року не відбулася, Фердинанд Зельбель продовжив навчання у Швеції. Шведські біографічні праці відносять його до учнівського кола Югана Романа, а історик музики Тобіас Норлінд прямо називав його учнем із композиції.
Юган Роман навчав Фердинанда Зельбеля. Проте зміст цих занять відновити не вдалося. Немає листа, в якому Юган Роман називав би Фердинанда Зельбеля своїм учнем, датованого списку класу чи композиційної вправи з учительськими виправленнями.
Найвиразніший пізніший документ стосується не уроків, а виконання музики. 30 травня 1767 року Фердинанд Зельбель керував концертом пам’яті Югана Романа. Твори композитора виконували музиканти Королівської придворної капели та аматори. Отже, Фердинанд Зельбель не тільки належав до біографічно засвідченого кола учнів, а й повернув музику наставника до публічного виконання після його смерті 1758 року.
Стильові зіставлення дають менше певності. Найраніша відома збережена кантата Фердинанда Зельбеля — дует на текст 37-го псалма «Befalla Herranom tin wäg» 1750 року для двох сопрано, двох скрипок і басо контінуо. Басо контінуо — безперервний басовий супровід, який зазвичай виконували басовий і клавішний інструменти. Такий склад був звичним для пізнього бароко у Стокгольмі, але рукопис не пов’язує твір із заняттями в Югана Романа.
Георг Телеман і «закони композиції»
Фердинанд Зельбель поїхав до Гамбурга, де Георг Телеман навчав його композиції. Найконкретніше свідчення залишив музикант Юган Міклін у недатованому листі до Абрагама Гюльферса.
Фердинанд Зельбель провів у Георга Телемана кілька місяців, вивчаючи «закони композиції».
Міклін був противником Фердинанда Зельбеля й писав про нього упереджено. Однак саме повідомлення про навчання містить перевірювані подробиці: названо педагога, місто, приблизну тривалість і предмет. Воно походить від людини з того самого професійного середовища, хоча Міклін не стверджував, що особисто бачив уроки.
Не збереглося листування між Георгом Телеманом і Фердинандом Зельбелем, гамбурзького реєстру учнів, навчальної вправи або рекомендації, підписаної педагогом. Тому документ підтверджує заняття композицією, але не дозволяє відтворити їхню програму.
З музичних творів для порівняння придатна кантата «Auf Zion, auf», написана до освячення церкви Штюкгофа в Санкт-Петербурзі й виконана 8 листопада 1758 року. Її інструментальний склад і оркестрове втілення тексту відповідають протестантській кантатній практиці, пов’язаній із Георгом Телеманом. Дослідниця Маргарета Гегер, однак, не визначала ступеня цього впливу: збереженого матеріалу недостатньо, щоб вивести окремий композиційний прийом безпосередньо з гамбурзьких уроків.
Улоф Ольстрем у класі Академії
У 1772 році Улоф Ольстрем приїхав до Стокгольма й вступив до навчального закладу при Королівській шведській музичній академії. Фердинанд Зельбель навчав Улофа Ольстрема органної гри. Це найточніше датований педагогічний зв’язок у цій лінії.
31 грудня 1771 року Фердинанда Зельбеля обрали керівником навчальної роботи Академії. Він займався статутами, організацією занять і фінансами. Приблизно через два роки після заснування установи в її скарбниці не залишилося грошей, а викладачі не отримували платні. Уже тоді обговорювали припинення навчання.
У 1774 році навчальний заклад закрився. За дослідженням Веслемей Гайнц, Фердинанд Зельбель, імовірно, продовжив приватні заняття з Улофом Ольстремом, але прямого документа про це немає. Пізніший біографічний словник повідомляє, що учень знайомився насамперед із творами Глюка й Гайдна. Датованого переліку опрацьованого репертуару або нот із позначками педагога дослідники не виявили.
Професійне зростання Улофа Ольстрема відбувалося швидко. У 1776 році він став органістом церкви Марії, пізніше працював у церкві Святого Якова, а сучасники відзначали його органні імпровізації. Ці факти узгоджуються з успішним навчанням, однак не показують, які навички він здобув у Фердинанда Зельбеля, які мав раніше, а які розвинув уже на службі.
Так само немає підстав безпосередньо пов’язувати із заняттями його клавірні сонати, пісні, видання творів Беллмана чи хоральну книгу 1832 року. Улоф Ольстрем працював композитором, органістом і видавцем упродовж багатьох десятиліть. Жоден відомий рукопис цих творів не містить виправлень Фердинанда Зельбеля.
Зв’язок продовжився в межах установи. У 1785 році Улофа Ольстрема обрали до Академії, а в 1803–1805 роках він сам керував її навчальним закладом. Документи підтверджують послідовність посад, але не свідчать, що він свідомо наслідував адміністративні методи свого педагога.
Патрік Альстремер: гроші, поїздки й концерти
Патрік Альстремер не був ані вчителем, ані учнем Фердинанда Зельбеля. Їх пов’язувала спільна робота. У збереженому листі композитор називав Патріка Альстремера благодійником і дякував за неодноразову допомогу під час фінансової скрути.
За сучасним повідомленням, Патрік Альстремер оплатив поїздку Фердинанда Зельбеля до Санкт-Петербурга й подорожував разом із ним. Там з’явилися опера «Il giudizio d’Aminta» і кантата «Auf Zion, auf».
У Стокгольмі Патрік Альстремер виступав серед аристократів-аматорів у концертах, якими Фердинанд Зельбель керував у Будинку шляхти. Оркестр об’єднував понад п’ятдесят професійних музикантів та аматорів. Повних програм цих концертів не збереглося, тому встановити весь виконаний репертуар неможливо.
Листування показує і зв’язок цієї співпраці з Академією. Фердинанд Зельбель повідомляв Патрікові Альстремеру про порожню скарбницю та неоплачені заняття. Так документи фіксують конкретний механізм музичної роботи: приватні кошти підтримували поїздки, вистави й навчальну установу, яка не мала сталого фінансування.
Межі документованої лінії
Фердинанд Зельбель помер 1780 року в Стокгольмі. Його учнівство у Георга Телемана та Югана Романа, як і заняття з Улофом Ольстремом, встановлене, проте джерела різняться за точністю. Для гамбурзького періоду MusicLineage приймає 1739–1741 роки, тоді як Маргарета Гегер пропонувала 1741–1742 роки; недатований лист Мікліна говорить лише про кілька місяців і не усуває розбіжності. Досі не знайдено жодного навчального рукопису, який одночасно містив би музику учня та виправлення когось із цих педагогів.
