Фердинанд Зельбель
Фердинанд Цельбель-молодший (1719 — 21 квітня 1780) — шведський композитор, органіст, диригент і концертмейстер, один із засновників Королівської шведської музичної академії. Народився у Стокгольмі в музичній родині: його батько, Фердинанд Цельбель-старший, також був музикантом і композитором. Початкову музичну освіту він здобув у батька, а також навчався у Йогана Гельміха Романа.
У 1739–1741 роках Цельбель продовжив навчання в Нижній Саксонії, де серед його вчителів був Георг Філіп Телеман. Повернувшись до Швеції, він почав заміщати батька на посаді органіста у стокгольмському соборі Сторчюркан, головній церкві міста, а з 1753 року був призначений там постійно. Завдяки підтримці батька він також отримав місце музиканта при королівському дворі й згодом став головним диригентом Kungliga Hovkapellet — Королівського придворного оркестру — та концертмейстером. Тривалий час ця праця майже не оплачувалася, і лише з 1758 року він почав отримувати платню за службу при дворі.
У 1758–1759 роках композитор подорожував до Санкт-Петербурга. Саме там він одержав замовлення на оперу Il Giudizio d'Aminta на лібрето Лодовіко Ладзароні, поставлену з нагоди дня народження майбутньої імператриці Катерини II. Цей твір вважають його найвизначнішим досягненням. Успіх опери надав Цельбелю нового імпульсу, і після повернення до Стокгольма він ще енергійніше розгорнув концертну та композиторську діяльність.
У 1760-х і 1770-х роках Цельбель організовував численні концерти, особливо в Будинку дворянства у Стокгольмі, який тоді був популярним концертним майданчиком. Опера Il Giudizio d'Aminta знову виконувалася там у 1759 і 1760 роках, а в 1767 році він влаштував концерт пам’яті свого колишнього вчителя Романа. У 1771 році він став одним із співзасновників Королівської шведської музичної академії й був серед них єдиним професійним музикантом. Після заснування академії активно працював там як педагог. Останній концерт у Стокгольмі він організував у 1778 році.
Цельбель помер у 1780 році в рідному Стокгольмі в бідності. Попри скрутне становище, після нього залишилися скрипка, кілька клавішних інструментів, зібрання партитур і важлива книжкова колекція. Значним був і його педагогічний спадок: серед найуспішніших його учнів називають Улофа Ольстрема.
Окрім Il Giudizio d'Aminta, він створив оперу-балет Sveas Högtid eller De fria konsternas vördnadsoffer åt dygderna на лібрето Густава Фредріка Ґілленборга, хоча з цього твору збереглася лише увертюра. Також він написав кілька кантат, оркестрову музику та кілька творів для органа і клавішних. Його стиль дуже близький до стилю батька, через що їхні твори інколи важко розрізнити. Для обох характерна перехідна манера від бароко до галантного стилю, з бароковими рисами в церковній музиці, урочистих вступах до кантат і фугованих епізодах у симфоніях. Частину творів, які раніше приписували Цельбелю, згодом визнали композиціями інших авторів, зокрема Романа та Андреа Бернасконі.
