Антон Горст
Антон ван дер Горст (20 червня 1899, Амстердам — 7 березня 1965, Гілверсум) — нідерландський органіст, диригент, композитор і музичний педагог. Найбільше уславився працею в Нідерландському бахівському товаристві та щорічними виконаннями «Страстей за Матвієм» Йоганна Себастьяна Баха в Нардені. Був глибоким знавцем і шанувальником творчості Баха.
Народився в родині викладача музики Гендріка ван дер Горста та Йоганни Алегонди Петронелли ван Аккер. Музичну освіту здобув в Амстердамській консерваторії: 1917 року з відзнакою склав іспит з органа як учень Жана Батіста Шарля де Пау, а композицію вивчав у Бернарда Зверса. Працював органістом Валлонської та Англійської церков. У 1919 році першим у Нідерландах отримав відзнаку «Прі д’екселанс» з органа в амстердамському Консертгебау.
1921 року долучився до заснування Амстердамського музичного ліцею, де викладав у 1922–1927 роках. Від 1927 року очолював Гілверсумський музичний ліцей, а з 1935 року був головним викладачем органа в Амстердамській консерваторії; протягом кількох років також викладав хорове й оркестрове диригування. Ці посади обіймав майже до смерті та суттєво вплинув щонайменше на два покоління нідерландських органістів. У викладанні особливо наголошував на інтерпретації, що спиралася на постійне вивчення стилю й історичного тла творів.
Від 1931 року, змінивши хворого Еверта Корнеліса, ван дер Горст щороку у Страсну п’ятницю диригував у Великій, або Святовітській, церкві Нардена виконаннями бахівських «Страстей за Матвієм» і Високої меси. Ці виконання здобули європейську славу. Диригент прагнув якомога точніше відтворити первісний авторський задум і працював із фотографічним відтворенням оригінального рукопису Баха. Він керував «Страстями за Матвієм» у Нардені до незадовго перед смертю, а своїм наступником назвав колишнього учня-органіста Шарля де Вольфа.
Ван дер Горст диригував Королівським ораторіальним товариством в Амстердамі, Гаазьким королівським співочим товариством «Ексцельсіор», лейденським хором «Сурсум корда» та Християнським ораторіальним товариством в Утрехті, а також виступав запрошеним диригентом оркестру Консертгебау й інших колективів. З Амстердамським камерним оркестром, складеним з музикантів оркестру Консертгебау, здійснив кілька звукозаписів. 1948 року як інтерпретатор і знавець церковної музики Баха був удостоєний почесного докторського ступеня з богослов’я в Гронінгенському університеті.
Композитор створив понад сто творів, переважно для органа, фортепіано, хору а капела та хору в супроводі оркестру, органа або іншого складу. Серед його значних композицій — «Сюїта в з’єднаному ладі» 1943 року, цикл «Хороси» I–VIII, написаний у 1932–1961 роках, три симфонії, зокрема третя з хором, два концерти для органа, концерт для скрипки, а також оркестрові твори «Звукові роздуми» 1962 року й «Радісне вітання для оркестру» 1964 року. Його музика переважно тональна, але використовує власну ладову систему — з’єднаний лад, у якому чергуються цілі та півтони. Твори ван дер Горста понад сорок разів виконувалися оркестром Консертгебау; він часто сам диригував власною музикою. Був офіцером ордена Оранських-Нассау.