Арно Бабаджанян

Арно Бабаджанян — вірменський і радянський композитор, піаніст і педагог. Він народився в Єревані 21 січня 1921 року, хоча в офіційних документах була зазначена дата 22 січня. Походив із родини викладачів: його батько, учитель математики, грав на багатьох вірменських народних інструментах, а мати працювала вчителькою російської мови. Музичні здібності виявилися дуже рано: вже у трирічному віці він почав грати на старій домашній фісгармонії, а 1926 року його талант помітив Арам Хачатурян.

У 1928 році Бабаджанян вступив до середньої школи імені Горького та одночасно був прийнятий до групи обдарованих дітей при Єреванській консерваторії. Уже в дев’ять років він написав «Піонерський марш», а в дванадцять здобув свій перший приз на конкурсі молодих музикантів, виконавши Четверту сонату Людвіга ван Бетховена та «Рондо капричіозо» Фелікса Мендельсона. Після закінчення музичної школи при Єреванській консерваторії навчався в консерваторії на фортепіанному і композиторському факультетах у класах Сергія Бархударяна та Вардгеса Тальяна.

У 1938 році він переїхав до Москви і вступив одразу на останній курс Музичного училища імені Гнесіних, яке закінчив як піаніст у класі Олени Гнесіної та як композитор у класі Віссаріона Шебаліна. Після цього продовжив освіту в Московській консерваторії імені Петра Чайковського. На початку німецько-радянської війни був мобілізований на оборонні роботи під Смоленськом, а наприкінці 1941 року евакуювався разом із Московською консерваторією до Саратова. З 1942 року навчався також у Єреванській консерваторії у Костянтина Ігумнова та Вардгеса Тальяна, після чого знову повернувся до Москви. У 1943 році став членом Спілки композиторів СРСР.

У 1946–1948 роках Бабаджанян удосконалював майстерність у Москві. У 1947 році екстерном закінчив композиторський факультет Єреванської консерваторії, а 1948 року — Московську консерваторію як піаніст. Його творчі пошуки зближувалися з колом молодих вірменських композиторів, серед яких були Олександр Арутюнян, Едвард Мирзоян і Лазар Сарьян; його називали одним із представників «вірменської могутньої купки». У 1950–1956 роках він викладав фортепіано в Єреванській консерваторії, а 1956 року здобув звання доцента.

З 1956 року Бабаджанян жив і працював у Москві. Велику популярність він здобув як автор пісень, успішно співпрацюючи з поетом Робертом Рождественським і співаком Муслімом Магомаєвим. Значний успіх мали також його пісні, створені на слова Анатолія Горохова, Євгена Євтушенка, Андрія Вознесенського та Леоніда Дербеньова. Серед найвідоміших творів цього напряму — «Королева краси», «Не поспішай», «Чортове колесо», «Поверни мені музику», «Найкраще місто землі», «Пісня першого кохання», «Єреван» і особливо «Ноктюрн», який здобув найширше визнання.

Водночас композитор багато працював у сфері академічної музики, інструментального джазу та музично-театральних жанрів. Він створив мюзикли «Дядько Багдасар», «Наречена з Півночі», «У горах моє серце» та інші. До його найпомітніших творів належать «Героїчна балада» для фортепіано з оркестром, Фортепіанне тріо, Соната для скрипки і фортепіано, сюїта для фортепіано «Шість картин», «Поема», а також твори для двох роялів, написані у співавторстві з Олександром Арутюняном, зокрема «Вірменська рапсодія» і «Святкова». У цих композиціях він новаторськи поєднував фольклорні елементи із серійністю. Його академічну музику виконували Мстислав Ростропович, Еміль Гілельс, Давид Ойстрах та інші відомі музиканти.

Бабаджанян часто виступав і як піаніст, виконуючи власні твори на сценах різних міст. Його виконавські інтерпретації були записані та видані на аудіоносіях. За свою творчість він був удостоєний численних відзнак, зокрема Сталінської премії третього ступеня за «Героїчну баладу», звань народного артиста Вірменської РСР та народного артиста СРСР. Першу премію на Всесвітньому конкурсі пісні в Токіо 1974 року здобула його пісня «Чортове колесо».

Арно Бабаджанян помер 11 листопада 1983 року від ускладнень, спричинених лейкемією. Його поховали в Єревані на міському кладовищі Тохмах. Пам’ять про композитора увічнена у назвах вулиці в Єревані, музичного училища, концертної зали, астероїда, літака і фестивалю; у Єревані та Москві встановлено меморіальні дошки, а в центрі Єревана — пам’ятник. Його ім’я також носить фонд пам’яті, який підтримує молоді таланти та організовує фестивалі його музики.

Connections

This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.