Костянтин Миколайович Ігумнов (19 квітня [1 травня] 1873, Лебедянь, Тамбовська губернія, Російська імперія — 24 березня 1948, Москва) — видатний російський і радянський піаніст, музичний педагог, публіцист, професор Московської консерваторії. Народився в купецькій родині; його батько Микола Іванович був начитаною й освіченою людиною, яка любила музику та літературу. Музичні здібності Ігумнова проявилися дуже рано: з чотирьох років він почав навчатися гри на фортепіано, а 14 січня 1881 року вже виступив у збірному концерті з фантазією на теми опери Джузеппе Верді «Трубадур».
Професійну освіту здобував у Москві: з 1887 року, навчаючись у Першій московській класичній гімназії, брав приватні уроки у відомого педагога Миколи Звєрєва одночасно із Сергієм Рахманіновим та Олександром Скрябіним. У 1888 році вступив вільним слухачем до Московської консерваторії, де навчався у класах Олександра Зілоті та Павла Пабста, а також займався поліфонією у Сергія Танєєва і пробував сили в композиції. Консерваторію закінчив у 1894 році із золотою медаллю, того ж року дебютував як соліст. Паралельно в 1892—1895 роках навчався в Московському університеті — спочатку на юридичному, а згодом на історико-філологічному факультеті.
У 1895 році Ігумнов узяв участь у Міжнародному конкурсі піаністів імені Антона Рубінштейна в Берліні, де отримав почесний відгук. У 1896 році Анатолій Лядов довірив молодому піаністові перше концертне виконання своїх «Варіацій на тему Михайла Глінки». Після цього він активно концертував, переважно в Москві, давав приватні уроки й швидко здобув репутацію одного з найпопулярніших фортепіанних педагогів міста. У 1898 році прийняв запрошення викладати в музичному училищі при Тифліському відділенні Імператорського російського музичного товариства.
З 1899 року і до кінця життя Ігумнов вів клас спеціального фортепіано в Московській консерваторії та відтоді був її професором. Він також продовжував концертну діяльність у Росії та Німеччині. Після революції 1917 року увійшов до складу Музичної ради при Народному комісаріаті освіти й брав участь у реформуванні музичної освіти: зокрема, у Московській консерваторії за його участю було створено курси естетики, історії культури, історії літератури та запроваджено клас камерного ансамблю. З 1918 року керував фортепіанним відділом, згодом виконавським факультетом, з 1919 року був постійним членом навчально-художнього комітету, а в 1924 році був обраний директором консерваторії на п'ятирічний термін. Із 1935 року очолював одну з кафедр фортепіанного факультету.
Ігумнов створив одну з найавторитетніших піаністичних шкіл. Серед його учнів — Лев Оборін, Яків Флієр, Белла Давидович, Арно Бабаджанян, Марія Грінберг, Наум Штаркман, Яків Мільштейн, Євген Тімакін, Марія Гамбарян та інші відомі музиканти. У 1928—1929 роках він був членом редакційної колегії журналу «Музична освіта», а також виступав як автор публіцистичних статей, присвячених питанням виконавства, творчості, музиці Шопена й фортепіанним творам Чайковського.
Виконавський стиль піаніста вирізнявся відсутністю крайнощів, дещо приглушеною динамікою, м'яким туше, співучим «оксамитовим» звуком і шляхетністю інтерпретації. У його репертуарі важливе місце посідали твори Бетховена, Ліста, Шопена, Чайковського, Рахманінова, Метнера та Танєєва. Особливе визнання Ігумнов здобув як неперевершений інтерпретатор фортепіанної музики Петра Чайковського, твори якого часто виконував і сольно, і в ансамблях. У 1939 році він став першим у Росії виконавцем «Рапсодії на тему Паганіні» Сергія Рахманінова. Виступав також у камерних ансамблях з Іваном Гржималі, Олександром Могилевським, Борисом Сібром, Анатолієм Брандуковим та Квартетом імені Бетховена.
За свої досягнення Ігумнов був удостоєний звань заслуженого діяча мистецтв РРФСР, Народного артиста РРФСР, а в 1946 році — Народного артиста СРСР і лауреата Сталінської премії першого ступеня за концертно-виконавську діяльність. Також був нагороджений орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» та медаллю «У пам'ять 800-річчя Москви».
У роки Другої світової війни працював в евакуації в Єревані, де викладав у Єреванській консерваторії в 1942—1943 роках і сприяв розвитку вірменської фортепіанної школи. Там урочисто відзначили його 70-річчя; на одному з концертів 23-річний Олександр Арутюнян виконав свою «Прелюдію-поему», написану на честь учителя. Помер Ігумнов у Москві 24 березня 1948 року, похований на Новодівичому кладовищі. У 1973 році на його могилі встановлено надгробок за проєктом архітектора Євгена Чечика.
Пам'ять про музиканта збережена в назвах навчальних закладів і культурних ініціатив. Його ім'ям названо Липецьке обласне училище мистецтв, дитячу музичну школу № 1 у Лебедяні, дитячу музичну школу в Москві на вулиці Покровка, а також міжнародний конкурс-фестиваль юних піаністів у Липецьку, що проводиться з 1993 року. У Лебедяні, на будинку на Радянській вулиці, де він народився і жив, 19 травня 1973 року встановлено пам'ятний барельєф, а згодом — бюст піаніста; його ім'я також носить одна з вулиць міста.
Connections
This figure has 24 connections in the Music Lineage catalog.