Белла Давидович — радянська і американська піаністка та музична педагогиня, одна з найкращих інтерпретаторок музики Фридерика Шопена. Народилася 16 липня 1928 року в Баку. Має звання заслуженої артистки РРФСР, присвоєне 1972 року.
Вона народилася в родині хірурга, заслуженого лікаря Азербайджанської РСР Михайла Наумовича Давидовича та заслуженої артистки Азербайджанської РСР Люсі Ісааківни Ратнер, концертмейстерки Азербайджанського державного театру опери і балету імені М. Ф. Ахундова. Її дід Ісаак Абрамович Ратнер також був заслуженим артистом Азербайджанської РСР і концертмейстером цього театру.
Грати на фортепіано почала у шестирічному віці, а вже через три роки вперше виступила в Баку, виконавши Перший концерт Бетховена. Вона закінчила школу для обдарованих дітей при Азербайджанській державній консерваторії імені Гаджибекова, а у старших класах навчалася у піаністки й педагогині А. С. Барон. У 1947—1954 роках навчалася в Московській консерваторії спочатку у Костянтина Ігумнова, а потім у Якова Флієра.
Ще студенткою, 1949 року, Давидович здобула блискучу перемогу на Четвертому міжнародному конкурсі піаністів імені Шопена у Варшаві, розділивши першу премію з Галиною Черні-Стефанською. Цей успіх започаткував її концертну кар'єру. Протягом багатьох років вона регулярно виступала з оркестром Ленінградської філармонії, здобувши славу однієї з найкращих виконавиць у СРСР, а згодом стала однією з найбільш затребуваних піаністок світу. З 1962 року викладала в Московській консерваторії.
Після першого виступу на Заході, в Нідерландах 1967 року, піаністка здобула міжнародне визнання. Через чотири роки вона здійснила концертне турне Італією. Після того як її син, скрипаль Дмитро Ситковецький, 1977 року емігрував до США, Давидович заборонили виїжджати за кордон, однак уже через рік їй також вдалося залишити СРСР. У 1979 році відбувся її перший концерт у Карнегі-холі, після якого почалися численні виступи як сольно, так і з провідними оркестрами країни. Через кілька років вона отримала американське громадянство і почала викладати у Джульярдській школі в Нью-Йорку, а також проводила численні майстер-класи у США та Європі.
На початку перебудови Давидович стала однією з перших радянських музиканток, яким після виїзду з СРСР дозволили знову виступати в Радянському Союзі. Її сольні концерти, а також камерні виступи із сином і квартетом імені Бородіна користувалися великою популярністю. У подальші роки вона регулярно працювала у складі журі міжнародних фортепіанних конкурсів, зокрема Конкурсу імені королеви Єлизавети у Брюсселі, Конкурсу імені Шопена у Варшаві та Конкурсу імені Бузоні в Больцано.
Основу репертуару Белли Давидович становлять твори композиторів ХІХ століття, зокрема Мендельсона, Шумана і Ліста, які вона неодноразово записувала. Її виконавська манера вирізняється живістю і силою, проникливістю виконання, близьким підходом до нотного тексту та глибоким осмисленням авторського задуму. Вона була одружена з відомим скрипалем Юліаном Ситковецьким; їхній син Дмитро також став класичним скрипалем.
Connections
This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.