Єлизавета Леонська — радянська й австрійська піаністка, музичний педагог. Вона народилася 23 листопада 1945 року в Тбілісі в родині польського, російського та єврейського походження; її батьки на початку війни були евакуйовані до Тбілісі з Одеси.
Дуже рано виявила себе як виконавиця: перший концерт з оркестром дала в одинадцять років, а сольний — у тринадцять. У 1964 році вступила до Московської консерваторії, де навчалася у класі Якова Мільштейна.
Ще в студентські роки Леонська здобула низку відзнак на великих міжнародних конкурсах: імені Джордже Енеску в Бухаресті у 1964 році, Маргарити Лонг у Парижі в 1965 році та королеви Єлизавети в Брюсселі у 1968 році. Важливу роль у її становленні як піаністки відіграв Святослав Ріхтер; разом із ним вона виконувала сонати Моцарта в перекладенні Гріга для двох фортепіано.
29 листопада 1978 року під час гастролей у Відні вона заявила, що вирішила не повертатися до СРСР. За іншими відомостями, документи для виїзду були підготовлені завчасно, хоча й у дуже стислі терміни. Згодом вона оселилася у Відні, де живе, концертує і викладає.
У червні 1986 року, перебуваючи у Франції, Леонська познайомилася з Йосипом Бродським, який згодом присвятив їй два вірші — «Багатель» та «У повітрі — сильний мороз і хвоя…». За словами самої піаністки, вона була однією з останніх друзів поета, хто бачив його живим — за день до смерті. За її підтримки також вийшли друком дві поетичні книжки Марини Георґадзе: «Маршрут» і «Чорним по білому».
У творчості Єлизавета Леонська виконує музику європейських романтиків, а також російських композиторів, зокрема Михайла Глінки, Петра Чайковського, Сергія Рахманінова та Дмитра Шостаковича. Вона виступає з найбільшими європейськими оркестрами й камерними ансамблями, а також співпрацює з провідними диригентами Європи та США; особливо часто — з Куртом Мазуром і Нью-Йоркським філармонічним оркестром.
Серед її відзнак — Австрійський почесний хрест «За науку і мистецтво» 1-го класу, присуджений у 2006 році, офіцерський ступінь ордена «За заслуги перед культурою» в категорії B «Музика», отриманий у Румунії у 2009 році, а також премія Святої Цецилії за запис сонат Брамса і Diapason d’Or за запис творів Ференца Ліста. Серед її учнів названо Каспара Франца, Аніку Вавич і Маркуса Гінтергойзера.
З 1968 року Єлизавета Леонська була одружена зі скрипалем Олегом Каганом.