Ілля Айсберг (справжнє ім’я — Елья Самуїлович Айсберг; у дореволюційний період частіше вживав прізвище Айзберг) — російський і грузинський піаніст, композитор та музичний педагог. Народився 26 січня 1868 року в Одесі, помер 7 серпня 1942 року в Тбілісі.
1892 року закінчив Санкт-Петербурзьку консерваторію за класом фортепіано Карла Фан-Арка, після чого вдосконалював майстерність у Відні. Концертував і викладав в Одесі; серед його учнів цього періоду були Ганна Дорфман і Марія Старкова. Музична критика відзначала його техніку, силу звучання, темперамент і різноманітність виконавських настроїв. У 1902—1906 роках знову навчався у Санкт-Петербурзькій консерваторії, цього разу в класі композиції Миколи Римського-Корсакова.
Від 1906 року викладав фортепіано в музичному училищі Тифліського відділення Імператорського російського музичного товариства та виступав як піаніст. Після перетворення училища на Тбіліську консерваторію 1917 року став її професором. У 1923—1934 роках був професором Бакинської консерваторії, а в 1923—1928 роках також її ректором. Від 1934 року до кінця життя знову працював професором Тбіліської консерваторії; серед його учнів були Андрій Баланчивадзе, Ваче Умр-Шат і Тамара Шаверзашвілі.
Айсберг є автором Концерту для фортепіано з оркестром ор. 15, «Сонати-казки» для фортепіано ор. 19, численних фортепіанних етюдів і романсів. Найвідомішим його твором стало «Єврейське капричіо» для фортепіано з оркестром ор. 20, написане 1917 року й видане 1926 року. Первісно під назвою «Єврейська рапсодія» твір входив до репертуару ансамблю «Зімро» під орудою Семена Беллісона та, зокрема, прозвучав 1 листопада 1919 року в Карнеґі-голі.
Був членом Товариства єврейської народної музики. 1917 року видав дві фортепіанні обробки єврейського музичного фольклору — «Весільний танець» і «Нігун реба Шмуля». У 1913—1917 роках друкував статті про фортепіанну музику й піаністичну техніку в журналах «Музика» та «Музичний сучасник». У бакинський період створював фортепіанні обробки азербайджанських народних мелодій і публікував матеріали про музичну культуру та освіту, іноді під псевдонімом Ледогоров.