Леонарда Бруштейн
Леонарда Бруштейн — радянська скрипалька, концертна виконавиця. Народна артистка Російської Федерації (1993), заслужена артистка РРФСР (1984).
Народилася 13 квітня 1935 року в Москві в родині уродженців Новозибкова: геофізика Носона Бруштейна та Рози Бруштейн, уродженої Мархасіної. У 1941 році вступила до Центральної музичної школи, яку закінчила 1953 року. Від 1943 року її наставником був професор Абрам Ямпольський.
1953 року Бруштейн вступила до Московської консерваторії та продовжила навчання у класі Ямпольського. Після смерті педагога 1956 року перейшла до класу скрипаля Давида Ойстраха. Ще студенткою, 1957 року, стала лауреаткою Всесоюзного конкурсу музикантів-виконавців, а 1958 року з відзнакою закінчила консерваторію.
У 1960—1998 роках виступала як солістка Московської філармонії. 1961 року стала солісткою та концертмейстеркою оркестру Художнього театру. У 1972—1990 роках грала в заснованому й очолюваному нею струнному квартеті МХАТу, де виконувала партію першої скрипки.
Бруштейн активно співпрацювала зі Спілкою композиторів, брала участь в авторських концертах Дмитра Кабалевського, Арама Хачатуряна, Микити Богословського, Андрія Ешпая та Дмитра Покрасса. Вона була визначною популяризаторкою й інтерпретаторкою сучасної музики: загалом виконала 603 твори, стала першою виконавицею 338 із них і вперше в СРСР виконала 51 твір закордонних авторів. Їй присвятили 23 композиції.
У складі струнного квартету та інших ансамблів скрипалька виконала 186 творів, переважно премʼєрних; чимало з них було присвячено їй. Упродовж життя вела інтенсивну концертну діяльність і випустила кілька дисків із сольними програмами.
Померла 6 березня 1999 року в Москві. Похована на Востряковському кладовищі.