Рудольф Керер

Рудольф Ріхардович Керер — видатний радянський, російський і німецький піаніст та музичний педагог, народний артист РРФСР. Народився 10 липня 1923 року в Тбілісі. Походив із родини потомствених музикантів: його батько й дід були музичними майстрами. Батько мав власну майстерню в центрі міста, а після її конфіскації радянською владою працював настроювачем фортепіано у Тбіліській консерваторії, спілкувався з багатьма музикантами й сам умів грати на фортепіано та трохи на скрипці.

Навчання гри на фортепіано Керер розпочав у шість років у Е. К. Краузе. До дванадцятирічного віку він уже знав основний фортепіанний репертуар і відвідував концерти багатьох музикантів, зокрема Марії Юдіної та Еґона Петрі. Із 1935 року навчався у «групі обдарованих дітей» при консерваторії у А. І. Тулашвілі, а з 1938 до 1941 року — у неї ж у консерваторії. За рекомендацією Тулашвілі мав перейти до Московської консерваторії в клас Генріха Нейгауза, але репресії, що спіткали його родину, завадили цим планам.

Восени 1941 року німецьку родину Керерів вислали до Середньої Азії, і вона безвиїзно жила в містечку Слов'янка в Казахстані. Після війни родина змогла переїхати до Пахта-Аралу, великого радгоспу з клубом, де Рудольф грав для дітей на акордеоні. У 1949 році він вступив на заочне фізико-математичне відділення Чимкентського педагогічного інституту. У 1952 році закінчив інститут з відзнакою та здобув диплом учителя математики і фізики семирічної школи. До 1954 року викладав математику у старших класах середньої школи, а з 1952 року відновив заняття на роялі.

У 1954 році Керер вступив на третій курс Ташкентської консерваторії до класу З. Ш. Тамаркіної, а також займався з її чоловіком В. І. Слонімом. Закінчивши консерваторію з відзнакою у 1957 році, залишився там викладати. Важливою подією в його піаністичному житті стало знайомство з видатною піаністкою Марією Ізраїлівною Грінберг, приватними учнями якої впродовж десятиліть були Тамаркіна і Слонім. Саме з Грінберг було ретельно пройдено весь репертуар майбутнього конкурсу в Москві. Протягом багатьох років Керер продовжував заняття-консультації у Марії Грінберг.

У 1961 році він здобув першу премію на Всесоюзному конкурсі музикантів-виконавців у Москві, куди був допущений у порядку винятку через вік, і став солістом Московської філармонії. Гастролював у СРСР, Німеччині, Польщі, Чехословаччині та Японії, брав участь у фестивалях, зокрема «Московські зірки». Того ж року його запросили на викладацьку роботу до Московської консерваторії. Серед його учнів — лауреат міжнародного конкурсу Арналду Морейра-Ліма з Бразилії, Хорхе Луїс Пратс з Куби, Беата Штайнерова з Чехословаччини, а також І. Плотникова і С. Тихонов. Також він знявся у телефільмі «Апасіоната» в ролі І. А. Добровейна.

У 1977 році Керера удостоїли Премії Роберта Шумана. У 1990 році він отримав запрошення з Австрії для участі в журі конкурсу, а згодом — на роботу до Віденської консерваторії, де викладав протягом восьми років. У 1998 році на запрошення своїх віденських студентів переїхав до Цюриха.

Останні концерти Рудольф Керер дав у сезоні 2006/2007 років. У 2010 році переїхав до Берліна, де жила родина його старшого сина. Помер 29 жовтня 2013 року в Берліні. Урну з прахом поховали в колумбарії на Третьому Шьонеберзькому кладовищі.

Connections

This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.