Степан Няга
Степан Няга — молдавський композитор, піаніст і диригент. Він народився 24 листопада (7 грудня) 1900 року в Кишиневі в родині леяутара Тимофія Няги.
1917 року Няга закінчив Кишинівське музичне училище, де навчався гри на фортепіано в класі Ю. М. Гузи. 1920 року переїхав до Бухареста й виступав з оркестром народних інструментів. Там він закінчив Академію музики й драматичного мистецтва: 1927 року — клас фортепіано Ем. Саеджіу, а 1933 року — клас композиції Дм. Кукліна. У 1937–1939 роках удосконалював майстерність у паризькій «Еколь нормаль», де композицію вивчав у Наді Буланже, фортепіано — в Альфреда Корто, а диригування — у Шарля Мюнша.
1940 року Няга повернувся до Молдавії. У 1940–1941 та 1944–1950 роках викладав у Кишинівській консерваторії, а в 1942–1944 роках — у Московській консерваторії, евакуйованій до Саратова. Він долучився до створення Спілки композиторів Молдавії. Від 1947 року диригував симфонічним оркестром Молдавської філармонії. 1943 року отримав звання заслуженого діяча мистецтв Молдавської РСР.
Серед творів Няги — «Поема про Дністер» (1943), кантати «Штефан Великий» (1945), «Бессарабці» (1947) та «Ювілейна кантата» (1949), ораторія «Пісня відродження» (1951), концерт для скрипки з оркестром (1943), камерні твори, романси й хорові композиції. Його творчість заклала основу молдавської композиторської школи.
Степан Няга помер у Кишиневі 30 травня 1951 року від хвороби серця.