Володимир Горовиць

Володимир Горовиць — радянський і американський піаніст єврейського походження, якого вважають одним із найвидатніших піаністів в історії музики. Він народився в Києві 1903 року в родині інженера й підприємця Самуїла Горовиця та Софії Горовиць, випускниці Київського музичного училища. Саме мати прищепила йому любов до музики й почала займатися з ним сама ще в дитинстві.

Горовиць зростав у музичному середовищі: його брати й сестра також навчалися музиці, а родина була тісно пов’язана з київським музичним життям. У січні 1913 року він вступив до Київського музичного училища, яке того ж року було перетворене на Київську консерваторію. Там він навчався у Володимира Пухальського, Сергія Тарновського та Фелікса Блуменфельда. Значний вплив на його формування справив дядько Олександр Горовиць, улюблений учень Олександра Скрябіна; завдяки йому Володимир зустрівся зі Скрябіним у 1914 році.

Після завершення навчання 1920 року він не отримав диплома через відсутність свідоцтва про закінчення гімназії. Перший документально засвідчений публічний концерт піаніста відбувся в березні 1921 року в Києві. Невдовзі він познайомився зі скрипалем Натаном Мільштейном і почав концертувати в різних містах Росії разом із ним та сестрою Реґіною. У ранні радянські роки, виступаючи по містах СРСР, Горовиць накопичив величезний репертуар. Попри ранній успіх, він сам стверджував, що хотів бути композитором, але обрав кар’єру піаніста, щоб підтримати родину, яка втратила майже все під час революції 1917 року.

У вересні 1925 року Горовиць виїхав до Німеччини, офіційно — для навчання. Перед від’їздом він виконав у Ленінграді Перший фортепіанний концерт Петра Чайковського — твір, який згодом став визначальним у його концертній долі й приніс йому європейську славу. У Європі він швидко здобув репутацію блискучого віртуоза. Після успішних виступів у Німеччині він тріумфально дебютував 12 січня 1928 року в Карнеґі-голі в Нью-Йорку, знову виконавши Перший концерт Чайковського. До 1939 року він багато гастролював у країнах Європи та Америки, усюди маючи великий успіх, а 1931 року виступив у Білому домі.

У 1939 році Горовиць остаточно оселився у США, а 1944 року отримав американське громадянство. У 1943 році він дав у Карнеґі-голі благодійний концерт для потреб воєнного відомства США, який приніс рекордну для концерту класичної музики суму. У 1953 році, після ювілейних виступів з нагоди 25-річчя американського дебюту, піаніст припинив концертну діяльність і не виступав публічно дванадцять років. Його повернення на сцену 9 травня 1965 року в Карнеґі-голі стало великою міжнародною подією, після чого він знову активно концертував у США та Європі.

У творчому плані Горовиць був представником романтичного стилю виконання. Особливо високо цінували його інтерпретації творів Ференца Ліста, Вольфганга Амадея Моцарта, Фридерика Шопена та російських композиторів; частину творів Ліста він виконував і у власних транскрипціях. Його називали «королем королів піаністів» і «останнім великим романтиком». Сам піаніст підкреслював рівновагу між здоровим глуздом, серцем і технікою як основу фортепіанного мистецтва.

У 1975–1979 роках у його концертному житті настала нова пауза. На початку 1980-х років він пережив і невдачі, зокрема невдалі концерти в Японії 1983 року. Проте 1986 року, після шістдесятирічної відсутності, Горовиць дав концерти в Москві та Ленінграді; московський виступ транслювали провідні телекомпанії світу. Його останній концерт відбувся 21 червня 1987 року в Гамбурзі. До останніх днів життя він продовжував записувати музику; 5 листопада 1989 року піаніст помер у Нью-Йорку від серцевого нападу.

Горовиць був одружений із Вандою Тосканіні, дочкою диригента Артуро Тосканіні. Його поховали в родинному склепі Тосканіні на Монументальному цвинтарі в Мілані. Посмертно він був удостоєний Національної медалі США в галузі мистецтв, а загалом отримав понад двадцять премій «Ґреммі», більше, ніж будь-який інший класичний музикант. Від 1995 року в Києві проводять Міжнародний конкурс молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця, а його ім’я також увічнене меморіальною дошкою в Києві та включенням до Зали слави журналу Gramophone.

Connections

This figure has 9 connections in the Music Lineage catalog.