Володимир Пухальський

Володимир Пухальський — російський і радянський піаніст, композитор і педагог. Народився у Мінську. Із дитячих років навчався грі на скрипці та фортепіано. Під час приїзду до міста Станіслава Монюшка був ним прослуханий і удостоєний похвали; у своїх мемуарах Пухальський згадував, що польський композитор провістив йому велике музичне майбутнє.

Навчався у Петербурзькій консерваторії: у класі фортепіано Теодора Лешетицького, а теорії музики й композиції — у Ю. Іогансена та М. Заремби. Після закінчення консерваторії у 1874 році протягом двох років викладав у ній же. Від 1876 до 1933 року працював у Київському музичному училищі, яке 1913 року за його активної участі було перетворене на консерваторію; у перший рік її існування він був директором, а згодом — завідувачем кафедри спеціального фортепіано.

У 1877—1888 роках входив до складу дирекції Київського музичного товариства, відповідаючи за музичні програми симфонічних і камерних вечорів. 18 травня 1909 року був обраний почесним членом Київського відділення ІРМТ. Як громадський діяч, багато зробив для становлення і розвитку музичного життя Києва; фактично саме з його приїздом концертне життя міста набуло стійкості й регулярності. За час його директорства Київське музичне училище стало одним із провідних професійних музичних навчальних закладів.

Як піаніст Пухальський виступав понад тридцять років. Він також звертався до композиції. Написав концерт для фортепіано ре мінор (1883), який багаторазово виконував сам, востаннє — у Ростові-на-Дону під орудою Р. М. Глієра. Також створив «Гімн музиці», що звучав на урочистостях з нагоди відкриття Київської консерваторії.

Композиторська спадщина Пухальського включає оперу «Валерія», етюди та інші навчальні твори для фортепіано, а також романси. Під його редакцією були видані фортепіанні твори багатьох композиторів.

У педагогічній діяльності Пухальський розвивав традиції Теодора Лешетицького і виховав низку великих піаністів, серед яких Володимир Горовиць, його сестра Регіна Горовиць, Г. М. Коган, Л. В. Ніколаєв, А. Браїловський, К. М. Михайлов, Юлій Ісерліс, Ганна Артоболевська, Неоніла Скоробагатько, Авраам Сатановський, Болеслав Яворський, Арнольд Альшванг, Сигізмунд Лисицький, Микола Тутковський та інші. Його справедливо вважають творцем київської фортепіанної школи.

Помер у Києві та був похований на Лук'янівському кладовищі.

Connections

This figure has 11 connections in the Music Lineage catalog.