Євген Альбрехт
Євген Альбрехт — скрипаль і музичний педагог Російської імперії. Народився 4 (16) червня 1844 року в Санкт-Петербурзі. Виховувався в Гатчинському Миколаївському сирітському інституті, де викладав його батько Карл Францович Альбрехт. У 1858 році вступив до Лейпцизької консерваторії та закінчив повний курс під керівництвом Давида, Гауптмана, Ріхтера, Мошелеса й Бренделя. Після навчання став скрипалем Санкт-Петербурзької італійської опери.
1866 року Альбрехта залучили до комісії з розроблення плану викладання музики та загального шкільного співу у військових гімназіях. Його записки з цього питання надрукували 1872 року в «Педагогічному збірнику» Військового міністерства; за його порадою при гімназіях створили учнівські оркестри. У 1872–1880 роках він викладав гру на скрипці великим князям Павлові Олександровичу та Дмитрові Костянтиновичу.
Разом із Гільдебрандтом і Гілле 1872 року заснував Санкт-Петербурзьке товариство квартетної музики, яке від 1878 року мало назву Санкт-Петербурзького товариства камерної музики. До 1894 року був його головою та регулярно виступав на концертах товариства як скрипаль і альтист. Також брав активну участь у роботі Петербурзького філармонічного товариства і в 1881–1886 роках очолював його.
Від 1877 року до смерті обіймав посаду інспектора музики Імператорських Санкт-Петербурзьких театрів. Він сприяв поліпшенню становища оркестрових музикантів, а його реформи за зразком європейських придворних оркестрів були затверджені 1882 року. 1884 року відряджався за кордон для ознайомлення з адміністративним устроєм музичної, передусім оркестрової, справи. У 1892 році став завідувачем музичної бібліотеки театрів, систематизував її нотні матеріали й уклав докладний каталог, який не встиг видати.
Альбрехт листувався з Петром Чайковським і 1890 року взяв участь у прем'єрі першої редакції його струнного секстету «Спогад про Флоренцію», а 1892 року — у другому виконанні другої редакції твору. Серед його педагогічних праць — «Про раціональне викладання музики і співу в школах», «Практична елементарна школа для скрипки та віолончелі», «Скрипкова школа» і «Нагорода за перший успіх дітям-скрипалям». Разом із Миколою Весселем він уклав пісенні збірники «Гусельки», «Шкільні пісні» та «Збірник солдатських, козацьких і матроських пісень». Помер 28 січня (9 лютого) 1894 року в Санкт-Петербурзі; похований разом із батьком на Гатчинському лютеранському кладовищі.