Євген Мравинський
Євген Мравинський — радянський диригент, піаніст і музичний педагог. Він народився 4 червня 1903 року в Санкт-Петербурзі у дворянській родині. Був племінником оперної співачки Євгенії Мравіної. З раннього дитинства навчався гри на фортепіано: вже з шести років батьки почали займатися його музичною освітою і водили його до театру на концерти оперної та симфонічної музики.
Навчався у 2-й Санкт-Петербурзькій гімназії, а згодом на природничому факультеті Петроградського університету, однак залишив університет через неможливість поєднувати навчання з роботою артиста мімансу в Маріїнському театрі. З 1921 року працював піаністом-акомпаніатором у Ленінградському хореографічному училищі, де ґрунтовно вивчив складну техніку класичного танцю. У 1929—1931 роках був завідувачем музичної частини цього училища.
У 1923 році займався у педагога Ленінградської державної академічної капели І. А. Вишневського. У 1924—1931 роках навчався в Ленінградській консерваторії: спочатку за класом композиції, а з 1927 року — на диригентському відділенні. Там він здобув технічні навички та вміння працювати з партитурою. Його педагогами були Микола Малько та Олександр Гаук; гармонію та інструментування він вивчав у М. М. Чернова, поліфонію — у Христофора Кушнарьова, композицію — у Володимира Щербачова.
У 1932—1938 роках Мравинський був диригентом Маріїнського театру, де працював переважно з балетним репертуаром. Після перемоги на Першому всесоюзному конкурсі диригентів у Москві 1938 року став головним диригентом Симфонічного оркестру Ленінградської філармонії і обіймав цю посаду протягом п'ятдесяти років. У 1939 році він уперше виконав Шосту симфонію Дмитра Шостаковича, а також здійснив перші виконання Шостої симфонії Сергія Прокоф'єва та Симфонії-поеми Арама Хачатуряна. Він провів численні прем'єри творів Шостаковича, зокрема П'ятої, Шостої, Восьмої, Дев'ятої та Десятої симфоній, а також ораторії «Пісня про ліси».
У 1940 році диригент дебютував у Москві. Після початку війни оркестр було евакуйовано до Новосибірська, де колектив дав 538 концертів. У вересні 1944 року Мравинський повернувся до Ленінграда. Надалі він активно гастролював із оркестром за кордоном, зокрема у Фінляндії, Чехословаччині, Німеччині, Швейцарії, Австрії, Польщі, а також в інших країнах Західної Європи та Японії. Останні закордонні гастролі відбулися 1984 року, а останній концерт він дав 6 березня 1987 року у Великій залі Ленінградської філармонії.
Серед його записів — твори Людвіга ван Бетговена, Йоганнеса Брамса, Антона Брукнера, Яна Сібеліуса, Петра Чайковського, Дмитра Шостаковича, Франца Шуберта та Артюра Онеггера. Після 1961 року він більше не робив студійних записів, і всі пізніші записи були здійснені під час концертів. Одним із найважливіших студійних записів стали три останні симфонії Петра Чайковського, записані 1960 року фірмою Deutsche Grammophon.
У 1936—1937 роках і знову з 1961 року Мравинський викладав у Ленінградській консерваторії імені Миколи Римського-Корсакова, а з 1963 року був професором. Він був удостоєний багатьох відзнак, серед яких перша премія Першого всесоюзного конкурсу диригентів, звання Героя Соціалістичної Праці, народного артиста СРСР, а також Ленінська і Сталінська премії.
Євген Мравинський помер 19 січня 1988 року в Ленінграді. Його поховали на Богословському кладовищі. У 2010 році за результатами опитування журналу BBC Music Magazine його було поставлено на сімнадцяте місце серед двадцяти найвидатніших диригентів усіх часів, що засвідчило тривале міжнародне визнання його мистецтва.
