Євген Мравинський

Євген Мравинський — радянський диригент, піаніст і музичний педагог. Він народився 4 червня 1903 року в Санкт-Петербурзі у дворянській родині. Був племінником оперної співачки Євгенії Мравіної. З раннього дитинства навчався гри на фортепіано: вже з шести років батьки почали займатися його музичною освітою і водили його до театру на концерти оперної та симфонічної музики.

Навчався у 2-й Санкт-Петербурзькій гімназії, а згодом на природничому факультеті Петроградського університету, однак залишив університет через неможливість поєднувати навчання з роботою артиста мімансу в Маріїнському театрі. З 1921 року працював піаністом-акомпаніатором у Ленінградському хореографічному училищі, де ґрунтовно вивчив складну техніку класичного танцю. У 1929—1931 роках був завідувачем музичної частини цього училища.

У 1923 році займався у педагога Ленінградської державної академічної капели І. А. Вишневського. У 1924—1931 роках навчався в Ленінградській консерваторії: спочатку за класом композиції, а з 1927 року — на диригентському відділенні. Там він здобув технічні навички та вміння працювати з партитурою. Його педагогами були Микола Малько та Олександр Гаук; гармонію та інструментування він вивчав у М. М. Чернова, поліфонію — у Христофора Кушнарьова, композицію — у Володимира Щербачова.

У 1932—1938 роках Мравинський був диригентом Маріїнського театру, де працював переважно з балетним репертуаром. Після перемоги на Першому всесоюзному конкурсі диригентів у Москві 1938 року став головним диригентом Симфонічного оркестру Ленінградської філармонії і обіймав цю посаду протягом п'ятдесяти років. У 1939 році він уперше виконав Шосту симфонію Дмитра Шостаковича, а також здійснив перші виконання Шостої симфонії Сергія Прокоф'єва та Симфонії-поеми Арама Хачатуряна. Він провів численні прем'єри творів Шостаковича, зокрема П'ятої, Шостої, Восьмої, Дев'ятої та Десятої симфоній, а також ораторії «Пісня про ліси».

У 1940 році диригент дебютував у Москві. Після початку війни оркестр було евакуйовано до Новосибірська, де колектив дав 538 концертів. У вересні 1944 року Мравинський повернувся до Ленінграда. Надалі він активно гастролював із оркестром за кордоном, зокрема у Фінляндії, Чехословаччині, Німеччині, Швейцарії, Австрії, Польщі, а також в інших країнах Західної Європи та Японії. Останні закордонні гастролі відбулися 1984 року, а останній концерт він дав 6 березня 1987 року у Великій залі Ленінградської філармонії.

Серед його записів — твори Людвіга ван Бетговена, Йоганнеса Брамса, Антона Брукнера, Яна Сібеліуса, Петра Чайковського, Дмитра Шостаковича, Франца Шуберта та Артюра Онеггера. Після 1961 року він більше не робив студійних записів, і всі пізніші записи були здійснені під час концертів. Одним із найважливіших студійних записів стали три останні симфонії Петра Чайковського, записані 1960 року фірмою Deutsche Grammophon.

У 1936—1937 роках і знову з 1961 року Мравинський викладав у Ленінградській консерваторії імені Миколи Римського-Корсакова, а з 1963 року був професором. Він був удостоєний багатьох відзнак, серед яких перша премія Першого всесоюзного конкурсу диригентів, звання Героя Соціалістичної Праці, народного артиста СРСР, а також Ленінська і Сталінська премії.

Євген Мравинський помер 19 січня 1988 року в Ленінграді. Його поховали на Богословському кладовищі. У 2010 році за результатами опитування журналу BBC Music Magazine його було поставлено на сімнадцяте місце серед двадцяти найвидатніших диригентів усіх часів, що засвідчило тривале міжнародне визнання його мистецтва.

Connections

This figure has 1 connection in the Music Lineage catalog.