Бернард «Бен» Смітс — нідерландський викладач фортепіано. У п’ятирічному віці він почав навчатися гри на фортепіано у піаніста й віолончеліста Рулофа Крола, який згодом став диригентом Радіокамерного оркестру.
Від 1950 року Смітс, разом із відомим викладачем фортепіано Яном Вейном, входив до вузького кола піаністів, які здобували освіту в знаного в Нідерландах педагога Корнеліса Беркгаута. Також брав уроки у Клари Гаскіл і Бели Сікі, учня Діну Ліпатті. У цей період зробив кілька радіозаписів у Швейцарії та Нідерландах.
З 1955 року працював викладачем фортепіано за основним фахом на консерваторському відділенні Амстердамського музичного ліцею. У 1963 році, на запрошення фонду «Стікуса», долучився до створення музичної школи на Кюрасао та став її директором. Там він організував кілька культурних проєктів і перебував до середини 1971 року.
У 1975 році Смітс став викладачем фортепіано за основним фахом у Зволльській консерваторії. Водночас від 1971 року багато років очолював музичну школу «Де Рінкелбом» у Геренвені. Після виходу на пенсію 1996 року він і надалі регулярно консультував нідерландських та іноземних піаністів.
Смітс виступав у багатьох країнах як соліст і концертмейстер, зокрема співпрацював зі скрипалем Йо Юдою, концертмейстером оркестру Консертгебау. Разом із дружиною, піаністкою Гретою Ланг, утворював фортепіанний дует. Він виховав кілька поколінь піаністів, серед яких Єрун Рімсдейк, Тяко ван Схі та Ян Рулоф Волтгейс. Спільно з Альбертом Брюссе відредагував творчу спадщину Корнеліса Беркгаута, наслідком чого стало видання книжки «Мистецтво гри на фортепіано».
Його донька Памела Смітс стала віолончелісткою.