Євгенія Савіна-Гнесіна
Євгенія Фабіанівна Савіна-Гнесіна — російська піаністка, музична педагогиня та музично-громадська діячка, одна із сестер Гнесіних. Народилася в Ростові-на-Дону в родині міського казенного рабина Фабіана Гнесіна та аматорки-співачки Бейли Флейтзінгер-Гнесіної, учениці Станіслава Монюшка. Її дід по материнській лінії був народним музикантом-клезмером і скрипалем.
Навчалася в Катерининській гімназії Ростова-на-Дону. Від 1883 року жила в Москві та здобувала фортепіанну освіту в Московській консерваторії: на молодшому відділенні у класі Едуарда Лангера, на старшому — у Василя Сафонова. У 1889 році закінчила педагогічний курс консерваторії з малою срібною медаллю. Також відвідувала теоретичне відділення, де її викладачами були Сергій Танеєв, Антон Аренський і Микола Кашкін. Її навчальний мотет «Magnificat» 1888 року виконав хор консерваторії у відкритому концерті. У 1889–1891 роках викладала музичні дисципліни в училищі при Товаристві друзів літератури й мистецтва.
1895 року за порадою Миколи Кашкіна разом із сестрами Оленою та Марією заснувала «Музичне училище Є. і М. Гнесіних». До кінця життя працювала в цьому закладі та спільно з Оленою Гнесіною керувала ним; її беззаперечним авторитетом було художнє керівництво, тоді як адміністративні справи вела сестра. Савіна-Гнесіна була провідною викладачкою фортепіано, у 1920–1938 роках офіційно очолювала фортепіанний відділ технікуму імені Гнесіних, а також викладала теорію музики й дитяче сольфеджіо.
У 1903 році вона створила в училищі дитячий хор, один із перших подібних колективів у музичних навчальних закладах Москви, і керувала ним до 1936 або 1937 року. Для цього хору Рейнгольд Глієр та Олександр Гречанінов написали низку творів, уперше виконаних учнями під її орудою. Глієр присвятив їй, зокрема, сюїту для двоголосного жіночого хору та цикл «24 характерні фортепіанні п'єси для юнацтва». 1911 року Савіна-Гнесіна першою здійснила постановку дитячої опери — «Сон ялиночки» Гречанінова; надалі під її керівництвом ставилися й інші дитячі та оперні вистави.
Серед її учнів був піаніст Микола Орлов, який у дванадцятирічному віці вступив до Московської консерваторії. Чимало вихованців Савіної-Гнесіної успішно продовжували навчання в консерваторії, а з її класу вийшла низка педагогів закладів імені Гнесіних. У 1922–1924 роках вона читала курс елементарної теорії музики в Московській консерваторії. Значну увагу у викладанні приділяла розвитку навичок транспонування, зокрема читанню з аркуша, та виступала з доповідями для молодих педагогів. Була удостоєна звання заслуженої артистки Республіки у 1925 році та заслуженої діячки мистецтв РРФСР у 1935 році.
У 1901 році одружилася з істориком Олександром Савіним; під час його архівних студій допомагала йому працювати з матеріалами Британського музею та інших закордонних архівів, послуговуючись англійською, німецькою і французькою мовами. Від 1936 року тяжко хворіла, проте не припиняла викладацької праці. Померла 6 квітня 1940 року в Москві та похована на Новодівочому кладовищі.