Віктор Абрамович Цуккерман — радянський музикознавець і музичний педагог, професор Московської консерваторії, доктор мистецтвознавства. Народився 6 жовтня 1903 року в Браїлові Вінницького повіту Подільської губернії. У 1966 році йому присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв РРФСР.
Навчався у Київській консерваторії в класах фортепіано Фелікса Блуменфельда, Болеслава Яворського та Григорія Когана; теорію музики вивчав у Яворського й Альшванга. У студентські роки товаришував із Володимиром Горовицем. У 1923—1926 роках читав лекції у Київській консерваторії, згодом викладав у Московській консерваторії. У 1936—1942 роках очолював кафедру теорії музики, а з 1939 року був професором.
1931 року здобув ступінь кандидата, а 1958 року — доктора мистецтвознавства. Також провадив активну роботу в Спілці композиторів СРСР. Серед його учнів були музикознавці Інокентій Попов, Г. В. Григор'єва, І. А. Барсова, Ю. А. Фортунатов, а також композитори Едісон Денисов, Андрій Ешпай і Микола Пейко.
Цуккерман належав до засновників сучасного вітчизняного музикознавства. У своїх працях він зосереджувався передусім на теорії та методології музичного аналізу. Разом зі Львом Мазелем, Йосипом Рижкіним та іншими музикознавцями розвивав метод цілісного аналізу, що передбачає інтерпретацію твору через докладне дослідження мелодії, гармонії, ритмічних і синтаксичних структур та форми.
Вагомою була його праця з історії музичних форм. У книзі «Варіаційна форма» 1974 року він простежив розвиток варіацій від доби Палестріни до Ігоря Стравінського й Бели Бартока; історії рондо присвячено працю «Рондо в його історичному розвитку» у двох частинах, виданих 1988 і 1990 року. Написав монографії про Михайла Глінку та Ференца Ліста, розглянувши відповідно «Камаринську» і Сонату сі мінор як твори, у яких виразно виявилися риси стилю цих композиторів. Книга «Виражальні засоби лірики Чайковського» вийшла 1971 року після майже тридцятирічної роботи автора й містить аналіз ліричного мелодизму Петра Чайковського та способів мелодичного розвитку в його музиці.
Серед головних праць Цуккермана — «Музичні жанри й основи музичної форми» (1964), написана спільно зі Львом Мазелем «Аналіз музичних творів. Елементи музики та методика аналізу малих форм» (1967), «Музично-теоретичні нариси й етюди» у двох томах (1970, 1976), а також серія праць з аналізу музичних творів, присвячених варіаційній, простим і складним формам та рондо. Його навчальні й методичні праці використовують у музичній освіті.
Помер 30 вересня 1988 року в Москві. Похований на Кунцевському кладовищі.