Берта Михайлівна (Мойсеївна) Рейнгбальд (21 жовтня [2 листопада] 1897, Одеса, Російська імперія — 19 жовтня 1944, Одеса, Українська РСР, СРСР) — видатна українська радянська піаністка та музичний педагог. Народилася в Одесі в родині інженера-електрика Мойсея (Михайла) Абрамовича Рейнгбальда, уродженця Сімферополя, випускника слюсарного відділення Єврейського ремісничого училища товариства «Труд» і Дрезденського політехнікуму, та Гітл Шерман, уродженки Одеси. Родина мешкала в будинку № 7, пізніше № 9, на Успенській вулиці. Через тяжку хворобу батька Берта, її брат і сестри виховувалися в сім'ї дядька — художника Вульфа Абрамовича Рейнгбальда.
Музичну освіту здобула в Одеській консерваторії, навчаючись у Броніслави Дронсейко-Міронович та Есфірі Чернецької-Гешелін. Хоча Берта Рейнгбальд іноді виступала з фортепіанними концертами в Одесі, найбільшої слави вона зажила як видатний педагог. Вона викладала у знаменитій музичній школі Петра Столярського та одночасно в Одеській консерваторії, де з 1933 року була професором, а з 1938 року — завідувачкою кафедри спеціального фортепіано. У 1940 році брала активну участь в організації Молдавської консерваторії в Кишиневі. Була депутаткою Одеської міської ради трьох скликань, а 1939 року — також депутаткою Одеської обласної ради. За свою плідну педагогічну працю та видатні заслуги у підготовці музичних кадрів 3 червня 1937 року була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора.
Рейнгбальд стала наставницею для багатьох видатних музикантів XX століття. Її найвідомішим і головним учнем був Еміль Гілельс, становленню якого вона присвятила багато сил. Серед інших її вихованців — композитор Оскар Фельцман, піаністи Ісидор Зак, Берта Маранц, Людмила Ваверко, Марія Грінберг, Зара Левіна, Берта Козель, Тетяна Гольдфарб, Генрієтта Мірвіс, Віра Хорошина, Людмила Фінкельштейн, у шлюбі Сосіна, Ріка Мінкус, Мері Лебензон та інші відомі музиканти.
Під час Другої світової війни перебувала в евакуації в Ташкенті, де викладала в евакуйованій Ленінградській консерваторії та перехворіла на висипний тиф. Її син Алекс (Алік) Рубінштейн після закінчення Томського артилерійського училища пішов на фронт і був важко контужений. Після звільнення Одеси, відхиливши престижні запрошення до Ленінградської консерваторії та Московського інституту імені Гнесіних, Рейнгбальд негайно повернулася до рідного міста. Тут її було призначено директоркою музичної школи Столярського, і вона взялася за відродження музичного життя Одеси.
Особисте життя Берти Рейнгбальд було пов'язане з музичним і культурним середовищем Одеси. Її перший чоловік був лікарем. З 1935 року вона була одружена з музичним педагогом Вітольдом Платоновичем Португаловим. Її син Алекс Рубінштейн (1922, Одеса — 1993, Лос-Анджелес) згодом став віолончелістом, закінчив навчання у Музично-педагогічному інституті імені Гнесіних у класі Семена Козолупова, виступав у Державному симфонічному оркестрі кінематографії та в оркестрі Едді Рознера, а 1978 року емігрував до США. У Берти Рейнгбальд було три сестри — Антоніна, Софія та Генрієтта, а також брат Наум Мовшович (Михайлович) Рейнгбальд, скрипаль, репресований у 1935 році.
Життя видатної піаністки закінчилося трагічно у 1944 році. Виснажена воєнними випробуваннями та безуспішними спробами отримати житло, вона покінчила життя самогубством, кинувшись зі сходового майданчика четвертого поверху будинку міського житлового управління. Похована на Другому Християнському кладовищі в Одесі. Пам'ять про неї дбайливо зберігали її учні; зокрема, Еміль Гілельс у 1974 році дав в Одесі спеціальний меморіальний концерт до 30-річчя від дня її смерті.
Connections
This figure has 11 connections in the Music Lineage catalog.